Дрейк

Як же я скучив за Італією. Ні, мені справді подобалася Школа Відьом, та я скучив за рідним Римом. Насправді по моєму імені та зовнішності ніхто би не сказав, що я мешканець саме цієї країни. Але тут все доволі просто - моя мама родом з Канади, однак живе тут з дванадцяти років. Саме в цьому романтичному місті вона зустріла мого батька і вже двадцять п'ять років вони разом. Мені справді пощастило не лише в тому, що в мене щаслива сім'я. Обидві родини дуже впливові та відомі в світі відьом.                                                                                                                                                     

І тепер я нарешті повернувся додому. Проте з іншого боку це місце принесло мені багато розчарувань. Тому я тікав звідси кілька місяців тому. Однак знову повернувся, і тепер мені вже було легше.                                                                                                                                                                 

Портал переніс мене прямо на подвір’я мого рідного дому в одному з найкращих районів Риму, де вже чекала моя велика родина. Нас було в батьків аж четверо дітей. В мене є молодша сестра Ребека, якій чотирнадцять, та два брати Даміан та Леонард, і їм по сім. Вони підготувалися до мого приїзду і радісно зустрічали. А ще на мене чекав чудовий обід, за яким ми одразу ж прийнялися.

- Дрейку, як добре, що ти приїхав на канікули, - сказав мій батько, Лоренцо Фересконі. – Ми дуже скучили за тобою.                                                                                                                                    

- А ще дуже вчасно, адже в тата завтра день народження, - посміхнулася мама, Діана. – Багато видатних відьмаків та відьом запрошені на це свято. Вже дуже нам хочеться похвалитися тим, що наш син навчається на бойовому факультеті. Не даремно готувався з дитинства, - вони і справді мною дуже пишалися. – А через три роки Ребека вступить на факультет природної магії, і все буде просто чудово.                                                                                                                                                   

Сестра і справді мріяла навчатися саме там. Хоча, мені здається, якби вона сказала, що взагалі збирається стати ілюзіоністом, використовуючи свою магію для обдурення людей, як зараз модно робити, то наша родина її б підтримала. Взагалі мені завжди здавалося, що в нас ідеальна сім’я. Ми маємо гроші, гідне ім’я та хороше становище в суспільстві. Але найголовніше – дуже любимо одне одного. Про інше не варто було й мріяти.