Пітер

Нарешті я міг повернутися в Школу Відьом. Насправді я вже рахував дні до мого повернення. І справа не лише в тому, що я хотів втекти з дому. Я справді скучив за навчанням та своїми друзями. Макс Штайген, один з моїх друзів, що навчався на факультеті побутової магії, прибув чи не найпершим. Ну звичайно, німецька пунктуальність. А от близнюки Вано та Георгі, студенти того ж факультету, що і Макс, з'явилися майже одночасно зі мною, адже не дуже то й хотіли покидати сонячну Грузію. Ми очікували лише Пашу та Спайка. Але другий завжди запізнювався, що не характерно для природного факультету. Однак це був найтаємничіший студент усього третього курсу. Ніхто не знав з якої він країни чи справжнього ім'я. Навіть нам, своїм друзям, він нічого не розповідав. Ось, нарешті, Пашка підійшов до нас, привітавшись з усіма.                                            

- Ну, що там твоя сестричка? - запитав я. 

- Вона прибула в школу разом зі мною, - посміхнувся він.

- Хто з'явився? 

В той момент з'явився Спайк. Він був досить високим та з чорними очима. Взагалі всі дивувалися, що він увійшов в нашу компанію. Але кращого та вірнішого друга важко було знайти, і нам справді пощастило.                                                                                                                                                 

- Моя сестричка, - продовжив Паша. - І зараз ми дізнаємося на який факультет вона вступить. Але доведеться її оберігти. Все ж, я старший брат, - він і справді дуже сильно її любив. - До речі он вона. Мініатюрна блондинка, що стоїть трохи подалі від усіх та виглядає розгублено.                              

Симпатична блондинка з гарними блакитними очима. Вона була мініатюрного зросту та з приємними рисами обличчя. І щось схоже в них з Пашою таки є. А ще цей джинсовий короткий комбінезон, футболка з морозивами та кеди взагалі справляли враження, що вона п'ятнадцятирічний підліток. Хоча Асі ж сімнадцять, якщо я не помиляюся. В цей час з'явився ректор, аби оголосити хто на який факультет піде. Цього року не так вже й багато студентів вступило. По черзі ж оголошували списки, і ось настала черга сестри Паші.                                    

- Ася Чорнотій, факультет природної магії, - промовив ректор.

- Чудово, - здається друг видихнув, що вона не навчатиметься на бойовому факультеті. - Спайк, ти ж приглянеш за нею?                                                                                                                        

Той лише з посмішкою кивнув. Ну що ж, вона буде у відносній безпеці. Хоча я би так не сказав. Та не нам обирати ж...