Глава 15

Якось пошуки зовсім не просувалися, як і намагання містера Аластара розбудити мою магію. Єдине, що мені хоч якось піднімало настрій, так це те, що на предметах в мене були досить хороші успіхи, адже ми ще не перейшли до практичного застосування сили. Тому поки я була однією з найкращих. Мені навіть вдалося подружитися з Кіміко та Лілою, а от Еліна досі якось холодно ставилася до мене. Скажімо так, ми обрали стратегію взаємного ігнорування, що вже не погано. Васька ж постійно бурчав, однак в мене склалося враження ніби він захищає мене від всього і навіть по своєму підтримує. Єдиний з мого оточення на кого він не фиркав був Пашка. Вони, здається, навіть знайшли спільну мову. Цікаво виходить.                                                                                                                                        

Сьогодні в мене був вільний час після пар. Пройшов вже другий тиждень мого перебування тут, і я справді звикла до цього ритму життя. Зараз я сиділа на східних сходах школи, а завдяки рослинам мій сховок був надійно прикритий від допитливих очей. Більшість студентів вирішили піти відпочити до краю острова, адже там дуже гарно. Проте я би не ризикнула. З моїм страхом висоти навіть не хочеться дивитися вниз. Я ще до кінця не звикла до того, що ми знаходимося десь в небі над землею. Я настільки занурилася в свої думки, що навіть не одразу помітила, як хтось присів поруч зі мною. Я не очікувала, що це був Дрейк. Ми з ним не спілкувалися, хоча погляди часто пересікалися під час навчання. З ним майже завжди поруч крутилася Еліна, проте він віддавав перевагу проводити час зі своїм другом, Артуром.                                                                                                                                   

- Чому сумуєш? - запитав він.                                                                                                                           

- Просто вирішила трохи відпочити, - відповіла я.                                                                                        

- Але більшість студентів зараз на краю острова. Там навіть якась вечірка має бути, - посміхнувся він. - Однак ти зараз тут.                                                                                                                                              

- Я не люблю такі розваги, - й висоту, додала я про себе. - А ти чому не з ними? Еліна вже тебе певно шукає.                                                                                                                                                              

- Не думаю, що хочу провести ще й цей час відпочинку з нею, - продовжив Дрейк. - Насправді я ховаюсь від Еліни. Вона там на святі хотіла потанцювати зі мною, а я вже втомився від цієї уваги. Вона класна дівчина, та щось не моє...                                                                                                                   

В нього такі гарні блакитні очі, тому я і не дивуюсь, що він настільки сподобався дівчині. Однак Дрейк втікає від цієї уваги. А я думала, що хлопцям навпаки таке подобається. Та тут щось пішло не за планом. Я хотіла щось відповісти йому, але краєм ока побачила, що до нас наближається Еліна. Скоро вона його побачить.                                                                                                                                            

- Тоді тобі краще втікати, адже вона до нас зараз наближається. І якщо побачить, то тоді все, - посміхнулася я.                                                                                                                                                 

- В неї якийсь талант мене знаходити, - відповів він. - Бувай Асю, якщо щось, то ти мене не бачила.       

Я ж мало не розсміялася, проте все ж кивнула йому. І коли Еліна проходила повз, то Дрейка тут вже не було. Значить і в магічній школі бувають любовні пригоди. Та не встигла я отямитися від того, що щойно відбулося, як поруч зі мною хтось знову присів. І цього разу це був Пітер. В цій школі взагалі можна побути наодинці? Чи обов'язково знайдеться той, хто все зіпсує. Я ж просто хочу трохи відпочити.                                                                                                                                                            

- Бачу по погляду, що ти хочеш мене вбити, - одразу ж сказав хлопець. - Але я прийшов тобі допомогти. З пробудженням твоєї магії.                                                                                                        

- Ти? - я скептично подивилася на нього.                                                                                                      

- Так, адже моя магія проявилася лише під кінець першого навчального семестру, - пояснив він. - Тому, думаю, я знаю в чому тут причина. І ми можемо зробити це з тобою, - продовжив Пітер. - Але якщо ти проти, я можу й піти...                                                                                                                                     

- Ні, я дуже цього хочу, - швидко відповіла я.                                                                                                  

- Чудово, - хлопець повернувся до мене обличчям, перекинувши одну ногу через парапет, на якому ми сиділи. - Дай мені свої руки.                                                                                                                               

Спочатку я не знала чи варто це робити. Проте якщо він справді мені допоможе, то я маю це зробити. Тому я протягнула йому руки. За мить я відчула тепло його долоней.                                                        

- Закрий очі, - я послідувала його словам. - Те як нам пояснюють підходить не для всіх. Могутня магія залежиться від по-справжньому сильних емоцій. Тому зараз спробуй згадати найщасливіший момент в твоєму житті. Або щось таке, що мало не зруйнувало тебе, - продовжував Пітер. - А я допоможу енергії вийти назовні. Підштовхну її.