Глава 9

Після наших посиденьок, я спокійно відправилась в свою кімнату, де одразу ж заснула. І хоча в мене залишалось лише кілька годин, та вже хоч щось. Я через сон відчувала, як Васька топчеться по мені, намагаючись розбудити. Однак мені було байдуже, адже я хочу відпочити. Ще хоча б кілька хвилинок. Або годинку. Це було би взагалі ідеально. Але коту явно не подобалось. Скинути його чи що? Але ще помститися може.                                                                                                                                           

- Запізнитися в перррший навчальний день задумала. Ну вже ні, Аська прррокидайся, - бурчав Вася. - Не змушуй мене йти на крррайнощі, - та я не рррегувала. - Ну що ж, сама напррросилась. Потім не обррражайся.                                                                                                                                                 

Не встигла я зрозуміти, що він задумав, як відчула, що мене щось вкусило за ногу. Це змусило мене буквально підскочити на місці. Цей паразит мене гризанув, аби я швидше прокинулась. Звичайно, це спрацювало, але я була дуже зла. В цей же час Кіміко спостерігала за цим, посміхаючись. А от Еліна знову кудись втекла, аби не знаходитися з нами в одній кімнаті. Ну що ж, якщо ми майже не будемо бачитися, то я не проти такої сусідки.                                                                                                             

- Вибач, я хотіла тебе розбудити, але твій кіт мене випередив, - врешті промовила Кімі. - А в нього дієві методи.                                                                                                                                                             

- Скільки раз говорррити, я не пррростий кіт. Я Пррровідник, - фиркнув Вася. - Та й в мене є ім'я. Я ж тебе не називаю якось інакше.                                                                                                                       

- Ну вибач, я ще звикаю до твоєї присутності, - виправдовувалася дівчина. - Аська, ти як?                   

- Не виспалась, - я скинула Ваську з ліжка, від чого той знову почав бурчати. - Але потрібно збиратися на навчання. Все ж перший день.                                                                                                                  

Кіміко не питала де я була вночі, а значить вона просто не помітила. Ну що ж, розповідати я поки не буду. Кіт влігся на ліжку, продовжуючи спостерігати за мною. Я вирішила не виділятися, тому вдягнула звичайний сарафан та джинсову куртку. На моєму факультеті буде ще три дівчини, однак я не знаю, чи вдасться нам подружитися, адже я не дуже то й вмію заводити нові знайомства. На щастя більшу частину уроків на першому курсі в нас буде разом з іншими першокурсниками, чому ми неабияк зраділи з Кімі. На усіх уроках ми сиділи разом, і навіть обідали в компанії Пашки та його друзів. Він вирішив опікуватися мною, доки я не адаптуюся до цього нового світу. Еліна ж, моя друга сусідка, впевнено робила вигляд, що ми не знайомі. Ну що ж, нехай буде так.                                                        

А самі предмети були просто неймовірними. Ми ще поки вивчатимемо лише теоретичні аспекти магії, проте з завтрашнього дня почнеться демонстрація саме природного дару відьом. І я одночасно раділа цьому, але й була неабияк налякана. Я ж досі не проявилася, а це може стати справжньою проблемою. До того ж містер Аластар повідомив, що на деякі уроки мені доведеться приходити з Ваською, адже він, як мій Провідник, посилюватиме магічний ефект. Залишилося дрібниця - розбудити ту магію раніше, ніж мене виженуть.                                                                                                                               

- І як тобі перший навчальний день? - спитав мене Пашка, підкарауливши біля аудиторії. - Все сподобалося?                                                                                                                                                      

- Так, все просто чудово, - ми прямували в сторону гуртожитку. - Мене заспокоїли, повідомивши, що дар може не одразу прокинутися. І це значить або моя магія занадто сильна, або її просто немає. Особисто я би поставила на друге, з моєю то вдачею, - чесно зізналася я. - Але, здається, містер Аластар вирішив зробити з мене відьму. Дав кілька додаткових завдань і сказав практикуватися з Провідником. В перший же день, уявляєш? Це просто кошмар, - я, як і раніше, жалувалася своєму старшому брату на несправедливість життя. - А як в тебе все пройшло?                                                 

- Не так жахливо, як в тебе, - розсміявся Паша. - Я ж вже на третьому курсі і звик до того, що відбувається тут. Та вимоги до студентів бойового факультету стали більш суворими.                       

- Яке щастя, що мене туди не взяли, - щиро відповіла я.                                                                              

- Ще би, з тебе жахливий воїн, - за це брат отримав слабенький удар в плече. - Я побіг, адже в нас ще тренування. Та ввечері можеш зайти з тією своєю подружкою. Кімі, здається. Відсвяткуємо ваш перший навчальний день.                                                                                                                                            

Він мені посміхнувся, а тоді поспішив піти. Я ж навіть не встигла нічого йому відповісти. Хоча навіщо? Відпочити з новими знайомими я була не проти, та й нова сусідка буде поруч. А життя в Школі обіцяє бути цікавим...