Глава 8

В той вечір Паша та Спайк влаштували нам досить цікаву екскурсію. Вони показали нам тренувальну залу, обідню та прекрасне відкрите приміщення, де свої вміння практикують відьми з факультету природної магії. Мені настільки подобалося це місце, що я ще довго не могла заснути. А це ж буде мій перший навчальний день в школі. Сотні думок проносилися в моїй голові. Ні, так справи точно не підуть. Ще й шлунок дуже вчасно нагадав про те, що я нічого не їла з обіду. І потрібно було би знайти щось цікаве. Але я уявлення не маю де тут кухня. Ну що ж, братик обіцяв мені допомогти.                      

Тому я швидко вдяглася. Сусідки вже давно спали, і абсолютно нічого не чули. А я ж просто чудово виспалася. Вася теж мирно сопів на своєму місці, навіть не поворухнувшись. Так, треба буде обов'язково дізнатися які функції у Провідника, адже якщо він має бути поруч зі мною весь час, то вже якось не дуже добре виходить. Та зараз не хочу думати про це. Я дуже голодна. І тільки я встигла подумати про те, що було би не дуже гарно будити брата та його сусідів серед ночі, але я просто спитаю де можна щось знайти, а потім нехай собі далі сплять. Тому коли я стояла перед дверима, то навіть не вагалася. Однак як так постукати, аби не розбудити усіх? Але тихо не вийшло, і я навіть почула як звук розносився по пустих коридорах. Зараз я ще й розбуджу інших. Та за мить двері відчинилися, і переді мною стояв незнайомий хлопець. Він був набагато вищим за мене, навіть вищий за Пашу. Мав коротке чорне волосся та сіро-блакитні очі. А ще він був ну дуже гарним, навіть у простій сорочці, що накинути поверх футболки, і джинсах. І зараз це хлопець дивився на мене, намагаючись зрозуміти навіщо я стою тут. Треба хоч щось сказати, але, як виявилося, не потрібно було.                     

- Паша, тут твоя сестричка прийшла, - сказав м'яко він. - Проходь.                                                             

А в нього ще й дуже гарна посмішка. Я ж обережно увійшла в середину, роздивляючись кімнату. Вона мало чим відрізнялася від нашої, хіба що кольори інші. На одному ліжку сидів мій брат, а на іншому Спайк. І обидва виглядали так, ніби й не збиралися лягати спати. А на столі... На столі була купа різних смаколиків, від чого урчання мого живота почули всі. Ну що ж, навчання ще не почалося, а я вже осоромилася в компанії хлопців.                                                                                                                      

- Аська, все добре? - стурбовано запитав брат.                                                                                              

- Так, просто я, - я все ще не зводила погляду зі стола.                                                                                 

- Це ж очевидно, вона їсти хоче. Хіба ти не чув? - розсміявся Спайк. - Що ж, я буду радий, якщо така симпатична дівчина приєднається до нас в цей вечір до нашої компанії.                                                  

- Ти обережніше, це все ж моя сестра, - суворо сказав Пашка, а тоді похлопав по ліжку біля себе. - Бери що хочеш і присідай. До речі, - він вказав на того хлопця, що відчинив мені двері. - Це Пітер, ще один мій друг.                                                                                                                                                     

Я змогла лише кивнути, а потім взяла зі стола якийсь великий бутерброд та баночку пепсі. Тут навіть таке є. Що ж, тоді цей світ не так вже й відрізняється, як мені здавалося на перший погляд. Я прийнялась жувати, слухаючи розмову хлопців. Виявляється, це в них така своєрідна традиція перед навчальним роком проводити такі маленькі вечірки. Зараз ще й приєднуються інші троє хлопців з їх компанії. Раніше я би швиденько поїла та поспішала до себе, але мені ж було цікаво більше дізнатися про цей новий світ. Та й знайомі в Школі Відьом мені не завадять. За кілька хвилин у двері знову постукали, і нарешті я побачила інших. Перші двоє хлопців це точно Вано та Георгі, адже вони були майже ідентичними близнюками. Невисокого зросту, проте досить кремезні, з коротким коричневим волоссям та яскраво-зеленими очима. В них можна було побачити деякі риси зовнішності, які притаманні грузинським чоловікам. А от Макс був на вигляд типовим німцем з історій. Світле волосся та небесно-блакитні очі. А ще високий зріст та струнке тіло. От тут і комплексувати не довго почати, адже інколи бувають такі хлопці, що худіші за дівчат. Тому, Аська, менше їж, а то хлопця собі точно не знайдеш.                                                                                                                                                              

- Друзі, це Аська, моя сестра, - представив мене Пашка. - Я вам дозволяю з нею спілкуватися, але не чіпати.                                                                                                                                                               

- Брате, лише платонічна любов, - біля мене на підлогу плюхнувся один з братів. - Я Вано, а то мій брат Георгі. Ти навчишся легко нас розрізняти, адже я симпатичніший.                                                    

- А ще в нього шрам над правою бровою, - пояснив другий, підійшовши ближче та давши іншому підзатильник. - Ми з тобою близнюки, ти не можеш бути гарнішим.                                                            

- Дівчата іншої думки, - заперечив Вано.                                                                                                          

Вони почали про щось сперечатися, а інші ж навіть не звертали уваги. Макс привітався зі мною та посміхнувся, а потім почав про щось захоплено розповідати Паші. Я ж доїла свій бутерброд, проте все ще відчувала якийсь голод. Це буде наглістю попросити ще щось? Але в той же момент до мене підійшов Пітер та протягнув щось схоже на шаурму, яку роблять у нас в кіосках в Києві. Ще й аромат такий.