Глава 7

Кіміко виявилась досить приємною та дружелюбною, і мені навіть сподобалося з нею спілкуватися. Вдома в мене ніколи не було друзів. Я була дивною, принаймні так мене називали. В дитинстві розповідала, що бачу різні чудеса. Це тепер я розумію, що я просто помічала магію інших відьом. А коли вже підросла, то якось було і не цікаво слухати їх теми. Але зараз все було інакше. Кімі розповідала про магію, яка в неї прокинулась кілька місяців тому. І вона ще не дуже добре нею керує. Проте тут якраз з цим і допоможуть. До того ж дівчина заспокоїла мене, адже це не така вже й проблема. Якщо я тут, значить дар в мене точно є. Та й Провідник обрав мене.                                         

Так як сьогодні перший день, вечерю нам подадуть прямо сюди. Хоча мені дуже хотілося більш детально роздивитися Школу Відьом, адже мені тут вчитися ще досить довго. Та тут не складно заблукати, адже стільки однакових коридорів, і хто знає, куди вони нас заведуть. І таке ж бажання було і в Кімі, хоча дівчину мало хвилювало те, що вона може зайти не туди. Еліна ж кудись пішла. Скоріш за все до своїх однокурсниць, з якими вчитиметься на факультеті бойової магії. Занадто явно вона видавала своє невдоволення тим, що доводиться жити з нами.                                                                

Коли ми вже і справді вирішили піти на розвідку, в двері постукали. За мить до кімнати увійшов мій брат Паша з якимось хлопцем. Той був навіть вищим за нього, з чорними, як ніч, очима та темним волоссям. Але його погляд якось навіть лякав. Мені справді хотілося втекти, аби не попадатися в його поле зору. Навіть не здивуюся, якщо він вчиться на бойовому факультеті. Йому можна вбивати лише одним своїй виглядом.                                                                                                                                       

- Бачу ви тут досить непогано обжилися, - посміхнувся Паша. - Навіть краще, ніж в хлопців.                

- Не номер люкс, звичайно, але теж не погано, - Кіміко кашлянула, натякаючи на те, аби я її представила. - До речі це моя сусідка Кіміко. А ось друга кудись пішла. А це Павло, мій рідний старший брат.                                                                                                                                                                    

- Можна просто Кімі, - дівчина грайливо відкинула волосся, дивлячись на нього.                                       

Так він їй сподобався чи в неї така реакція на всіх хлопців? Бачу, що і брат зацікавився дівчиною. Цікаво виходить, ми ж тут лише перший день. Та як каже моя мама - обіцяти не означає одружуватися. А проста невелика симпатія не є сигналом до початку чогось в майбутньому. Мене ж більше зацікавив другий хлопець.                                                                                                                                                

- А це Спайк, мій сусід та друг. І він вчиться на факультеті природної магії, - посміхнувся Паша. - Ми подумали, що тобі знадобиться допомога.                                                                                                

- Твій друг взагалі вміє розмовляти? - поцікавилася я.                                                                                

- А хіба це важливо, коли є магія? - посміхнувся Спайк. - Але Паша має рацію, якщо щось, я допоможу тобі в навчанні. Тому можеш сміливо звертатися до мене.                                                                           

- Дякую, - лише сказала я, відчуваючи, що починаю червоніти.                                                                

А в нього досить гарна посмішка, що робила ефект від його появи не таким лякаючим. Спайк навіть гарний, якщо не звертати увагу на його мовчазність. Дивно, чому Кімі продовжувала мило спілкуватися лише з Пашею. Хоча, можливо братик має якийсь природний шарм, а я цього просто не помічаю. І я вдячна йому за таку допомогу.                                                                                                                         

- Якщо ви вже тут, то покажіть нам Школу відьом, - сказала я. - Ми тут абсолютно нічого не знаємо, тому точно десь заблукаємо.                                                                                                                         

- Якщо хочете, то чому би й ні, - потиснув плечима Паша.                                                                            

- А вам це буде не складно? - Кімі взяла прядь свого волосся в руку та почала його крутити.                

- Ні, зовсім ні, - посміхнувся він.                                                                                                                       

Спайк лише ж просто кивнув. А ось мені не зовсім подобалося те, що моя нова сусідка починає загравати до мого старшого брата в перший же день навчання. Хоча я не маю досвіду в цьому. Можливо мені просто здалося. Байдуже, я подумаю про це потім. Дуже хочеться більше дізнатися про це місце...