Глава 5

Прощатися з мамою було досить не просто. Вона справді хотіла провести мене до школи, однак не могла. Колись давно жінка пообіцяла собі, що більше не повернеться в відьомський світ. Щось настільки страшне сталося там, що мама назавжди викреслила це зі свого життя. Я хотіла б дізнатися, проте зараз просто не час. Та нічого, я ж була разом з братом. До речі досить вчасно він мені сказав, що в школі навчатимуться відьми та відьмаки з усього світу, а не лише нашої країни. Завдяки особливостям магії, ми чудово розуміємо одне одного. От тільки з людьми це не спрацьовує. Шкода, я могла б зробити собі кар'єру видатного перекладача. Але і так досить непогано.                                    

Завдяки магії Паші, всі мої речі зручно помістилися в одну невеличку валізку. Зібравши необхідні дрібнички в рюкзак, я взяла кота на руки та попрямувала за братом на вулицю. В очах мами стояли сльози, коли вона проводжала нас. Щось таке було в її минулому, що змушувало хвилюватися за нас. Та я впевнена, що мені сподобається нове життя. От тільки Пашка залишив мене стояти посеред двору з речима, а сам кудись зник. За мить він з'явився, але те, що він ніс у своїх руках здивувало та налякало мене одночасно.                                                                                                                                 

- Ти ж зараз жартуєш? - сказала я, вказавши на дві мітли. - Я не сяду на цю штуку.                                    

- Тоді ти не відправишся в Школу Відьом, і залишишся тут, - абсолютно серйозно сказав він. - Хочеш навчатися в медичному університеті?                                                                                                             

Ні, я не хочу. Я ж боюся висоти, як я піднімуся? Але перспектива така собі. Або розбитися, або вчитися на лікаря. Чесно, я навіть не знаю, що тут гірше. З одного боку я могла б жити, проте таким нудним життям. І мої роздуми були видні не лише для Пашки, а я для Васі, адже вони обидва лише розсміялися. От пакості малі, то вони пожартували?                                                                                    

- Ти серррйозно думала, що відьми літають на мітлах? - сказав кіт. - Це все старррі фішки, які годяться лише для фільмів. Магія вже давно пішла вперрред.                                                                                     

- Нащо було жартувати з мене? - обурилася я.                                                                                                

- Ну вибач, просто не зміг втриматися, - промовив брат. - Насправді ми з тобою перенесемося за допомогою заклинання. Все ж ми з тобою володіємо магією.                                                                        

- І як це відбуватиметься?                                                                                                                                

Однак я не встигла нічого зрозуміти, адже Паша швидко підійшов до мене, а в ту ж мить ми розчинилися у повітрі. Я встигла лише видихнути, і ми опинилися на якійсь галявині. От як це все працює? Добре, не буду забігати наперед. В Школі Відьом мене явно навчать робити такі штуки та розкажуть як саме це працює. Має ж бути якийсь секрет. Коли я відволіклася від цих думок, що помітила, що це не проста галявина. Ми якраз і знаходимося перед величезною будівлею, більше схожою на замок. Якось дуже моторошно та темно, як на мене. Та найстрашнішим було не це. Здається, зараз ми були на певній висоті від землі, адже це ніби якийсь острів, що літав у небі. Чудово просто, особливо для людини, що боїться висоти. Так, добре, просто не дивитися вниз. А Школа навіть була красивою в деяких речах. Мінімалістичний стиль, округлі вікна та вежі зі шпилями. Але навіщо така величезна площа?                                                                                                                                      

- Тут в серрредині є гуррртожиток, - почав Вася. - А ще чудовий стадіон для тррренувань під  відкррритим небом. А з іншого боку гарррний парррк.                                                                                

- Звідки ти це все знаєш? - здивувалася я.                                                                                                      

- Я Пррровідник, ти чи ти забула? - фиркнув кіт.                                                                                             

Студенти ж почали прибувати в Школу. Хтось користувався магією, деякі прощалися зі своїми батьками. Так, майже всі приїхали з мамою чи татом, або навіть обома родичами. В мене ж батька немає, а мама не хоче повертатися сюди. Та поруч був Паша, і вже непогано. Він посміхнувся мені, а тоді сказав прямувати за ним усередину. І величезний хол школи вразив мене не менше. Тут було більше помпезності. Якісь портрети, широкі сходи, що ведуть на верхні поверхи, одразу кілька коридорів та милі куточки з кріслами, книгами та столиками. Така домашня атмосфера. Чимось навіть нагадувала Гоґвортс з фільмів про Гаррі Поттера.                                                                                          

- Зараз сюди вийде до вас ректор, і він має розповісти вам хто на який факультет піде. Я ж житиму в Північній вежі, а от першокурсники в Західній, - пояснив брат. - Тут не працюють смартфони, але ось, тримай, - він протягнув мені кулон. - Коли я тобі буду потрібен, стисни його в руці й поклич мене. Я одразу ж прийду.                                                                                                                                                

- Не хвилюйся, я подбаю про твою сестррричку, - промурчав кіт.                                                                

- Зустрінемося на вечері.                                                                                                                                    

Паша швидко мене обійняв, і пішов до своїх друзів, що якраз чекали на нього. А я ж залишилася сама. Точніше не зовсім, зі мною ж був Васька. І від цього ставало трохи легше. Інші ж студенти здивовано поглядали на мене, однак згодом зовсім втратили інтерес. Значить Провідники рідкість, проте не новина для цього світу. Цікаво, на який же факультет мене відправлять? Брат казав, що їх три. Є факультет природних відьом, побутової магії та бойової магії. Ну що ж, доволі стандартний набір. Брат вчився на бойовому, адже в нього все було добре з фізичною підготовкою. І за законами підлості мене б відправили саме на цей факультет. Хоча, з моєю удачею, мені дістанеться вивчати побутову магію, адже це найбільший факультет школи. Далі йде природний, а вже потім бойовий. Згідно з легендою, яку мені розповіла мама, тут ще був факультет ковенних відьом, та їх вже просто не залишилося.