6. Отак телепортація!

Куди можна звалитись, коли телепорт робила богиня кохання?

І мені здавалось, що потраплю в ліжко до її чергового коханця в найінтимніший момент.

Ан, ні. Мене чекав сюрприз. І не тільки у виді Дена, якого прихватило зі мною по інерції.

Навколо було темнувато, сиро і стояв запах плісняви. Єдина свічка дотлівала на столику.

- Марина! Що ти тут робиш? – З темного кутка вилізла худенька фігурка, в якій я впізнала Ельку.

- Еее!

- Заткнись! – рявкнула я на Дена. – Ель, я не хотіла.

- Дарма ви сюди з’явились.

- Не хотіла я сюди являтись. Це все він. – зло зиркнула на Дена, та в цій темноті він навряд чи побачив глибину моєї ненависті.

- Тобто у тебе все гаразд.

- В мене все. А ти чого в такому місці?

- А цей тип якось не схожий на Гайдара. Чи вирішив щось нове примірити?

- О ні, це новий препод із зіль.

Еля хихикнула, а я почервоніла. От спалилась…

- Розслабся, Задорожна, я сам недавно був студентом. Так, повідаєте, де це ми опинились? Що ми телепортувались – це я зрозумів, а от куди? Це до вас прив’язка була?

- Додумався.

- Сильний порт.

- Дорогенький, цей порт – дрібничка. Тобі гарбузове насіння важче розколупати, ніж мені отакий зробити.

- Де ми? – нарешті прозвучало потрібне питання з уст Дена.

- В тюрмі…

- Тоді не розумію, що ми тут так довго робимо. – голос з нотками презирства мовив він. – Хм.

- Саме так, дорогенький.

- Ніякий я тобі не дорогенький.

- Як хочу, так і називатиму. – почала злитись Еля.

- Ель, може ти його того, поцілуєш, як Меладжіо?

- Не треба мене цілувати!

- Не сци, ніхто цілувати тебе не збирається. Це таткова тюрма. Тут ніякі сили не діють.

- Що взагалі?

- Ага. – пригорюнилась вона. – Дарма ти ж Кирилом сюди не перенеслась, він би поміг вийти.

- Як же?

- Медіони ж не маги, в них це частина єства, розумієш? ніби в тебе рука чи нога.

- Паралель я провела. А ти йому ніякого телепорта не лишала?

- З чого б це? Він мені хто – конь в пальто!

- Ель, тільки ж мені лишила.

- Лишила. Але ти подруга і підопічна, і… - тут вона запнулась, очевидно хотіла знову нагадати про таємничого діда, та вчасно стрималась.

- А тепер повідай своїй подрузі і підопічній, що ти тут робиш і хто посадив тебе?

- Роблю – сиджу, як бачиш. Лежу, ходжу і все таке. А посадив татусь, до вияснення обставин.

- Тільки не кажи, що через те, що ти в мене така влюблива.

- Ох! Якби це було причиною. – вона оглянулась на Дена, який засунув руки в кишені і злісно розглядав нас, продовжила. – Він би мене ще в мої тринадцять розмазав би по стінці і не згадав би, як звати.

- Злий він у тебе.

- Ох, Марина. – вона різко обняла мене і заплакала.

- Хей, ти чого. Що тобі твій тато може зробити-то? Хіба він не любить тебе?

- Лю-би-и-и-ть. – завила Еля. І це богиня! Що вже про мої колишні депресії поминати – тоді взагалі майже загнулась найдорожча мені людина!

Повела її і посадила на ліжко, яке на ділі виявилось нарами з накинутим поверх матрацом і якимось пледом. За спиною вилетіло кілька колючих словечок від Дена.

- Як нам вийти звідси? – видав він.

- Заткнись, хіба не бачиш, їй погано!

- Взагалі-то, я не наймався втішати істеричок в тюрмах. Мій комп’ютер лишився в тому кафе! Там вся робота!

- Варто було відпустити мене додому, а не хватати за руки!

- Я тільки хотів повернути гроші. – процідив він і схопився руками за голову. А Еля навіть перестала плакати. – О боги, що ж ви робите зі мною? Опинитись у колі двох істеричних баб, в каталажці, де моя магія повний ноль – що могло бути гірше?

- Дорогенький. Гірше, коли ти богиня, а твій татко тебе сплавляє своїми ж руками, бо ти намагаєшся виправити його дурість.

- Богиня? Ти? Ти непорозуміння! Глобальне!

- Хто ж сказав, що я маю бути паінькою?

- Ден, не заривайся, бо як вийдем звідси, то вона так благословить, що на віки імпотентом станеш.

- Круто, я вже Ден.

- Ой, пробачте, Денис Іванович! – закліпала очима, ніби він міг побачити це в напівтемряві.

- Ти нестерпна Задорожна! І твоя подруга теж.

- Елларія, - представилась вона. – Богиня кохання та авантюризму.

- Ну я і влип. – він присів на нари поряд з нами.

- Казала ж тобі. Прокляне, як вийдеш!