Пролог до першої частини

В коледж я йшла з острахом. І боятись було чого.

Що скажуть хлопці, як відреагує Кирил і врешті, як мені  ним спілкуватись? Еллині умови здавались зараз нереальними – як можна полюбити, коли людина приносить тобі біль, а? отже з однієї лажі я потрапила в іншу, менш глобальну, та всю мою.

Еля мене чекала біля дверей і здалеку помахала рукою. А я їй. Було приємно, що вона таки повернулась, хоч якась підтримка для мене.

- Привіт! – радісно вигукнула вона, коли я підійшла впритул. – Як справи?

- Привіт! А ти я бачу, посвіжівша, як троянда прямо. – вона і справді була неземно гарніша, ніж минулого разу, що я її бачила.

- Ох. Мінус того, що провела тиждень з Аденом. – і вона перейшла на шепіт. – Я ж богиня кохання і воно живить мене, та і любов також, всі її прояви. Біля тебе мені взагалі цілий коктейль перепадає. – вона причмокнула. – Тільки у смертних її прояви трохи стриманіші, тож по мені непомітно. А от кохання богів дає мені стільки сили, що я починаю сяяти. От тому і не хотіла я тиждень проводити з Аденом. Мені і рідких побачень вистачає…

- Вау!

- А тепер про тебе. Хлопці твої нічого не знають. Все тихенько прикрили, як кажуть тут у вас: нема тіла – нема справи! Ангеліну шукають. Та теж не відкрито. Як пропавшу безвісти. Кирил нічого не пам’ятає. Головна версія – в лабораторії був вибух газу, хтось не перекрив. Він як вмикав світло, тоді і рвонуло от і ви постраждали. Колегія магів вирішила, що це буде краще, ніж вчинити кіпіш.

- А звідки ти знаєш?

- Так твій дідусь розповів. Ходімо вже.

- Постій, який ще дідусь? Ти щось таке писала в листі, та я вирішила, що це опечатка, а потім текст розтанув…в мене немає в живих жодного дідуся.

- Він і досі не сказав? І я не скажу. Сюди я не втручатимусь і так вже наробила. Не ображайся, я б і тобі з Кирилом не допомагала, тільки от моє благословення на щастя не відмінити…тож потрібно було. В нас, знаєш, є свої забовязання.

Чесно кажучи, я думала, ми подруги. Та тепер все стало на свої місця. Вона старалась зовсім не для мене. І правда, хіба може фактично безсмертна богиня дружити зі смертною? Про що мова? Тільки я тепер безсмертна. Безсмертніша за неї.

- Зачекай. Щоб ти собі не думала, тепер ти не відвертишся, Елларія. Я безсмертна по твоїй вині, тож мучитиму тебе.

Вона обернулась, та злою не була.

- Я на це і розраховувала. Завжди хотіла подругу, яка не буде мені заздрити.

Кирил перестрів мене після другої пари по дорозі в їдальню.

Виглядав він паскудно – був блідим і худющим, наче повернувся зі світу мертвих не тиждень тому, а тільки вчора.

- Мар, зачекай. Марино! – я не збавила крок. Все одно нічого сказати не зможу, торкнутись теж, тож не варто ускладнювати ситуацію.

Хлопець перегнав мене і зупинив, а потім обняв. Я ж не поворухнулась.

- Пробач, це я винен у всьому. Просто я вибачитись хотів. За Наташку. Я не знав, що вона пускала плітки про тебе. А якби знав, то ніколи б не привів її у бункер. Знав би я про газ в лабораторії…хоча мені здається, що хтось мені підказав поговорити саме там. Щось з того моменту спогади дуже  мутні.

Він говорив, а я мовчки стояла, заглядаючи йому в обличчя. Волосся стало бляклим, тільки очі сяяли на худому обличчі і мені так захотілось торкнутись його, приголубити.

- Ти чого так дивишся. Та не мовчи ж.

А я не знала, що мені сказати. Як сказати, щоб не причинити йому болі, він і так був схожий на билиночку в полі.

А потім закотила рукав і протягла руку. Моє зап’ястя було чистим – ні сліду від мітки дружби, все почорніння пропало, ніби й ніколи не було.

- Це неможливо. – він захитав головою. – Мар, що там сталось насправді?

Він схопив мене за руки, а я не могла вирватись.

- Та що тобі, заніміло?

- Відпусти! – вигукнула я, і він скорчився від болю у мене під ногами.

І торкнусь я його ще, буде тільки гірше!

Тож просто втекла, щодуху. Лишивши його там.

Потім довго сиділа в одній з кімнаток в підвалі і плакала.

Глибина проблеми куди більша, ніж я собі уявляла.

Та потім мені просто набридло. Набридло плакати. Набридло нічого не знати. Набридло бути слабкою. Набридло, що всі навкруг брешуть і використовують мене для своєї вигоди. Набридло до оскоми.

Я витерла щоки рукавами.

І тепер все буде по-іншому. Я тепер сильна. Сама собі обіцяю!