10. Вечір на Хелловін

Саме так! Моє чарівне молочко допомогло. І якщо Прокопович вирішить з’явитись на святі я обов’язково з ним поговорю.

Гаразд, заговорювати відьми нібито вміють, щось подібне ми проходили. Та хороші заговори, як казала викладачка вдаються рідко і не всім. А от робити такі фокуси, як я вчора точно не відьмовське. Це з епопеї магів, але такого просто не може бути. Відьми не маги і все.

Еллине плаття було класне та занадто відверте. Воно обтягувало мене, як лікарська рукавичка та зверху плечі були оголені, незважаючи на рукава. Довжина теж «потішила» - рівно до середини бедра! В ньому я відчувала себе голою і добре, що мама не бачила того чуда. В довершення образу вона накрасила мене в готичному стилі, тільки від чорної помади я відмовилась – вирішили червону. Така собі – відьма-розпусниця. Дарма я Іллю запросила, в нього і так слинки тектимуть, а тепер, коли увесь час поряд зі мною…

Еля ж вдяглась в чорну приталену сукню. Вона не була кричущою, а елегантною. Її доповнював чорний пояс з мережива і милі сережки у вигляді купідончиків.

- Так, а де костюм?

- Так я ще масочку одягну. Ніхто й не казав, що я маю з’явитись, як Афродіта, з піни морської.

- Знаєш, я все-таки рада, що ти йдеш туди не голою.

Елька приснула зі сміху.

- Ну й ти фантазерка. До речі. Твоя мітла. – вона витягла з-за шафи проріджений віник, який став мітлою, акуратно обмотаний блискучою стрічкою.

- А де ти взяла таку палку.

- Наш сусід столяр…

- Тепер я точно з тобою не розрахуюсь.

Хлопцям таки довелось нас чекати. Недовго, бо Еля забула де всунула маску, а вона була частиною антуражу. Кружевна і чорна вона дуже гарно дивилась під пояс плаття.

На щастя наші кавалери не сердились. Побуркали задля годиться. Насправді вони і самі спізнились. Ну як же Іван без гламурної зачіски, аля анімешка!?

Елла на святі)

Хлопці теж перевдягнулись. В скелетиків. Як пояснив Ілля. Це був Кощій до смерті і після…

Особисто я різниці не бачила, тож кивнула в знак згоди.

Початок свята затягнувся, тож ми приїхали не останніми.

Потім хлопці ще мали грати, та зараз ще був час і ми подались на танцпол. На моє нещастя якраз ввімкнули повільну музичку. Ілля левітацією відкинув мою мітлу в куток і заграбастав мене танцювати. Навіть не спитавши, чи я проти. Та щоб не образити його, я змовчала.

- Ти неймовірна. Жаль, що ми друзі. – мовив він сумовито. – Ти ж не проти, що я хоча б потанцюю з тобою?

- Ні. Але ти не думаєш, що тобі краще звернути увагу на якусь іншу дівчину?

- Вважаєш? А ти таке можеш!?

- Ні. Та в мене інша ситуація. І я хочу, щоб це пройшло, а ти - ні.

Я оглянулась навкруги, шукаючи Еллу. Диво, та вона танцювала з Іваном! Добре ж вона його пройняла.

- Ходімо влаштовувати твоє особисте життя.

- Тільки не з Еллою. Я до неї байдужий.

- Ну що ти, вона богиня кохання. А в такий вечір її благословення кому хочеш допоможе!

Ми пробрались через зал до них і я затримала подругу за плече.

- Ель? Потрібна твоя допомога. Ти є сьогодні богиня кохання. Навідьмач йому зустріч з половинкою. – Я кивнула в сторону Іллі, що ніяково м’явся в мене за спиною.

- Тільки якщо він в це повірить, - усміхнулась вона. Він кивнув. – Нахились до мене і слухай. – вона поклала руки йому на плечі. – Я благословляю тебе зустріти свою істинну половинку. Пам’ятай, це буде не сьогодні, і не через рік…чекати тобі ще довго. Та твоє очікування окупиться.

- Хай буде так. – прошепотів він. Я скоріше прочитала це по губах. А Елла легенько поцілувала його в губи і чи то був зблиск світла від прожектора, чи між ними і справді спалахнула іскра, скріплюючи «благословення»…- Потанцюєш зі мною, богине?

- Отакої, ти крадеш мою дівчину? – здивувався Іван.

- Вона вже твоя дівчина? – підморгнув Ілля.

- Взагалі-то я сама своя. – Елла кинула на Івана такий погляд, що була б я на його місці, то радше заховалась би куди, і пішла танцювати з Іллею.

- Вань, так сподобалась? – він промовчав. І це було красномовніше будь-яких слів.

Та за кілька хвилин думки про те, що Іван можливо вперше влюбився витіснились власними переживаннями. На вечір прийшли Кирил з Наташкою. Він, підтримуючи загальний вигляд групи теж одягнувся Кощеєм-скелетом, а дівчина була з ангельськими крильцями, у білому платтячку, і навіть з німбом. Чиста моя протилежність. Я мимоволі стиснула плечі Вані, з яким ми якраз танцювали.

- Ти чого? – а потім він обернувся слідуючи моєму погляду. – Все ясно. Тепер я можу сказати, що майже розумію тебе.

Ми дотанцювали і вийшли з залу. Якось не хотілось мені дивитись, як танцює «солодка парочка». Через хвилину до нас приєднались Еля з Іллею…а звучить же?