Глава 26

Два роки потому

Уляна

В ресторані гучно грала музика, а за столами вщухли майже всі розмови – тільки деякі нудні татусі ще залишалися поговорити про їхні чоловічі справи. Молодь же і решта родичів залюбки танцювали на тісному майданчику. Я так і не знайшла собі подружок в математичному класі. Хоча буду відвертою – я і не шукала. Зараз, на своєму випускному, я проводила час у компанії своїх дорогих жінок – мами і тітки Тані. Але їх обох останнім часом як підмінили – одна була нервова як оголений дріт, інша – сумна. І, чесно кажучи, я мріяла про те, щоб найшвидше втекти звідти.

Великих сподівань на цей вечір я не мала ще задовго до того, як визначились з місцем його проведення. Ясно діло, що Діма збирався йти разом з Оксаною, а бути третьою зайвою в мене не було бажання. Ну й Оксана цього не потерпіла б.

Тому я мала запасний план. Я просто для пристойності погуляю останній раз з однокласниками десь до десятої години, а потім на мене чекатиме інша, більш приємна компанія. Так що чудово, що ми не на теплоході, і я можу тихенько вшитися.

Не знаю, що собі думав Діма. Судячи з виразу його обличчя, він був би не проти запалити разом зі мною у шаленому танці, але ревнощі Оксани не мали меж, і він до мене майже не наближався. Добре, що вона не знає, як всі ці півтора роки він приходив до мене після їхніх побачень, і ми до пізньої ночі дивилися кіно чи робили домашку, чи писали нескладні проги. Тільки я і він... Разом.

Але так було не завжди.

В перші місяці після села Діма часто десь пропадав вечорами, особливо у вихідні, і ми не бачилися. Я припускала, що справи могли бути пов’язані з дівчатами і побаченнями, але ми це не обговорювали, і я не знала напевно. Після слів, що деякі речі тепер мене не стосуються, моє серце нило на хронічній основі, але мене він бачив тільки усміхненою. Лише постійно сварив за те, що довго сиджу за комп’ютером, адже саме це я відповідала на його зауваження щодо моїх червоних очей.

Одного разу однокласниця покликала мене на вечірку у великому заміському будинку знайомого хлопця. Там були також студенти, тому я почувалася не зовсім у своїй тарілці. Як неприкаяна ходила з кута в кут, пила тільки з власної пляшки з водою і тікала від старших хлопців. На щастя, приятелька не відходила від мене, і це мене трохи заспокоювало. Я вже збиралася викликати таксі, бо з мене було досить пригод, коли помітила в напівтемряві коридору Діму, що пристрасно цілував якусь дівчину, а його руки владно і впевнено ковзали по її тілу. В ту мить, здається, надія всередині мене видала останній подих. Я хотіла це розбачити, хотіла зникнути, провалитися крізь землю, і відвела погляд. Цікаво, але я подивилася на обличчя своєї однокласниці, що весь вечір ходила за мною хвостиком. Вона уважно спостерігала за моєю реакцією. Очевидно знала, що рано чи пізно ми наштовхнемося на цю парочку. Вся її дружелюбність була награною. Накинувши на себе маску «нічого собі вони витворяють» з піднятими бровами і підтиснутими губами, я помотала головою, а потім ще посмішку примудрилася вичавити.

Все ще не помічаючи нас, Діма розірвав поцілунок і потягнув дівчину вверх сходами. А ось його супутниця звернула увагу на глядачок, тоді і Діма озирнувся і ухопив мене очима. Тієї ж миті дівчина залишилася покинутою на сходах, а друг опинився біля мене.

- Улян, ти що тут робиш? - спитав він.

- Не переймайся, я вже йду. Як раз хотіла таксі викликати.

Я вже збиралася вимовити вголос ті слова-скляшки, що деруть горло, на кшталт «іди вже, на тебе чекають» - сказати, щоб тільки не здаватися зачепленою. Діма випередив мене коротким «я зараз», і зник у кімнаті, де здоровенною купою був звалений верхній одяг. Він повернувся за півхвилини.

Та панна все ще стояла, розгублена, а Діма кинув їй лише «вибач» і смикнув плечима.

Спочатку ми йшли пішки, розмовляли про все і багато сміялися. Я намагалася забути те, свідком чого стала, і просто насолоджуватися митями поруч з коханим хлопцем, якого мені тепер постійно було мало. Може він і був знов з іншою, але в результаті вибрав мене і в той момент крокував поруч зі мною. Я вчилася радіти малому. Ось так йому вдавалося щоразу реанімувати моє серце, хоча після кожної рани шрами до кінця не затягувалися.

Невдовзі після того Діма почав зустрічатися з новенькою на ім’я Оксана. Вона бігала за ним ще з першого вересня, і всі, хто знав Діму, казали їй, що шансів немає. Звикли вже, що він на жодні чари не піддається і не заводить стосунків, а всюди ходить зі своєю подружкою. Так ось, все колись буває вперше. І Оксана, нічогенька брюнетка з довгим прямим блискучим волоссям, стала його першою і поки що єдиною дівчиною.

Я довго не сприймала її всерйоз, але місяць йшов за місяцем, а вони були разом. Все літо після десятого класу Діма провів за кордоном – тато звів його з одним своїм знайомим, і Діму взяли у фірму з розробки додатків у Німеччині. Я гадала, стосунки Діми і Оксани не переживуть випробування відстанню, але помилилася – коли він повернувся, парочка возз’єдналася. Єдине, про що брюнеточка не здогадувалася, - коли він приїхав, то першим ділом прийшов до мене, а вже потім побачився з нею. Мої маленькі перемоги.

Хоча і без зайвих знань Оксана ревнувала до мене. Дурість просто – краще б ревнувала до зовсім іншої дівчини. Яка, схоже, залишила в душі Діми вельми глибокий слід. Так, конкурс на місце у Діминому серці був величезний.

Оксана була як завжди розкішною. В золотій сукні в підлогу, з високою акуратною зачіскою, сережки-ниточки вздовж лебединої шиї. Туфлі на такому височенному підборі, що мене б обігнала за зростом, якби я сама теж не взула підбори.

Взагалі, як на диво, сьогодні я переплюнула її за увагою. Може тому, що всі звикли до її стилю. А я припхалася у червоній сукні по фігурі трохи вище коліна, на тонких бретелях, і навіть дозволила собі невелике декольте. І так, я одягнула червоне навмисно. Може у Діми потяг до дівчат у червоному? Ще й помаду підібрала в тон. Мені зробили з частини волосся плетену квітку на потилиці, а решта локонами спускалася по спині. Задумувалося, що вони струменітимуться ззаду, але останнім часом в мене виникла нова звичка – я перекидала волосся через праве плече. І про мою нервозність від спостерігання Діми з Оксаною і перебування з двома нещасними жінками свідчило те, як трохи розтріпані локони теліпалися з плеча на спину і назад.