Михайло Лискевич

Ми живемо в світі про який мало що знаємо. А що буде, якщо я скажу що духи, фантастичні істоти і магія існують. І Міша, також непоросто людина він нащадок знаменитого чорнокнижника Григорія Лискевича. Чому ж він живе поміж звичайних людей? Чи є ще такі чаклуни? Так багато чаклунів живуть між людьми, але так було не завжди. Тисячі років тому магічний світ і людський світ були розділені - це були два подібні виміри, вони відрізняються тільки тим, що в людському світі розвивають технології, а в магічному магію. Але 2015 року 9 квітня о 00:00 сталось неможниве: супутник землі окрасився в дві різні окраси - червону і голубу. Іменно в цей момент між світом магії і людським світом з'явився кордон - це була Україна. Після чого появилось пророцтво: “Дві дитини, які народились в цей момент стануть темним князем, який спробує зруйнувати цей світ і героєм, який врятує всіх.” Героєм став Олег Лев про нього знає весь магічний світ і нікому невідомий лиходій Віктора остапченка.

Міша, якраз став чаклуном, який проживає на кордоні. За ці сім років він відкрив чотири школи, знайшов свою другу половинку і створив свій бренд ”LYTO”. Він в Києві, але на літо переїхав до Львова. Там планує відкрити ще одну. Дружина Аня лишилась в Києві, через роботу і приїде до Львова аж через місяць.

***

Прокинувся чоловік рано вранці, вмившись і привівши себе в порядок, навіть не поївши, він вибіг з дому на роботу. В домі царив хаос, всюди розкидані коробки, мебель вкрита прозорою плівкою. На кухонному столі стояла чаша з недопитую кавою у ванні розкидані рушники та одяг, а спальня неприбрана. Було видно, що в цей будинок тільки недавно поселились і не встигли освоїтись. Але Міша не зважав на це увагу, в нього просто не було часу: контракти, документи, суди і т.д.

Сьогодні Міші треба перевірити, як проходить будівництво школи і підтвердити документи. Помимо цього, в чоловіка є своя фірма “LYTO” - з виробництва одягу, а точніше цілий молодіжний бренд. І в цей чудовий літній день Міша має підписати контракт із “ZARA”, а це буде довго і він розумів, що сьогодні закінчить з роботою не раніше одинадцятої. 

-”Нарешті цей сумасшедший день скінчився.” - після тяжкого дня Міша вертався додому з надією, що це кінець..

І вот чоловік вже приїхав в свій район, припаркув чорного джипа. Попрямував по вулиці де панувала повна тиша, ліхтарі майже не освітлюються дороги, місяць сховався за хмари, а на небі видно поодинокі зірки. Вже доходячи до огорожі своєї вілли, він помітив, якийсь силует. Підійшовши ближче Міша побачив маленького, рудоволосого хлопчика, який скрутившись в клубок лежав, на холодній землі.

- О Боже! - Міша підірвався з місця і вже через секунду він опинився коло хлопця. Чоловік взяв його на руки і в нього дрогнуло серце, хлопець був холодний і майже не дихав.

Він довго не роздумуючи взяв хлопця, сівши в машину Міша погнав до лікарні. Хлопчика він положив на заднє сидіння  і накрив покривалом, яке дістав з багажника. Доїхали вони швидко, чоловік вбіг в лікарю з криками.

-Допоможіть туд дитині погано. - Міша тримав закутаного в одіяло Вітю. На його крики прибігла медсестра.

-Що сталось? - спитала вона.

-Я не знаю, коли я вертався додому побачив його під дверима скрученого і.. 

Не встиг чоловік договорити, як його перебив головний лікар лікарні - Сергій Степович.

-Що вас тут? 

-Переохолодження? - медсестра говорила невпевнено, і явно боялася лікаря.

-Покладіть його на каталку і я огляну його. - Чоловік в білому підійшов до хлопця і почав огляд, але обличчя його не передбачало нічого доброго - брови насуплені, а через пару секунд почувся невдоволений цок язиком. - В малого внутрішня кровотеча, його треба в операційноі швидко.

Поклавши хлопця на каталку, лікарі відвезли його в операційне відділення. А Міша так і стояв на вході, просто стояв і не рухався, а коли оклигав, замітив, що ні хлопчика, ні медсестри нема.

-”Операційна” - це перше, що стукнуло в голову. І чоловік підбіг до стійки де стояла, ще одна медсестра. - Де знаходиться операційна? 

-Вам прямо по коридору і напра… - Не встигла вона договори, як Міша рвонув в сторону реанімації, в голові крутились тільки одні думки.

-”Будь ласка, щоб з хлопцем все було добре” - він біг по білому коридору, серце виривалось з грудей, що дивувало чоловіка. Він не знав чому так переживає, чому  він біжить. Він навіть не знає хлопця, але і зупинитися він не може. І вот він вже стоїть біля великих зелених дверей, білою табличкою і написом ”Операційна”. Над дверима горіла червона лампочка - це означало, що йде операція.

Серце колотиться так, як ніколи, що лякало, дуже лякало. Може він знає цю дитину? Може це дитина знайомого? Ні, і ще раз ні. Міша не знав людей в яких є рудоволосі діти. Рижий, цей відтінок рижого був йому знайомий, рижий із золотим відливом - це відтінок його роду, але це неможливо, щоб малий був його сином, а якщо можливо ,то коли він встиг? Хлопчику на вигляд років шість, сім. Міші двадцять чотири, а значить йому було дев'ятнадцять , коли він зачав хлопця.

Його внутрішню дискусію перервав скрип дверей. З операційної вийшов Сергій, серйозний і навид хмурий. 

-Що сталося з дитиною? - його голос був хрипкий і низький з ноткою горічі.