Частина 1: Визначення.

Людей, які говорять про вторгнення мертвих, спалюють на вогнищі, або садять під замок. Хтось з них сміється, не сприймаючи серйозно. Хоча, можливо, треба було б ...

Анеамор досить гарне місце. Вся ця архітектура, вулична музика, пахощі на ринковій площі. Це закохувало з першого відвідування цього міста. Місцеві жителі поважають свою богиню, богиню милосердя – Анеамію. Кажуть, вона була однією з тих, хто зводив стіни нашого златого собору.
У всьому континенті саме наше місто відрізняється особливою побожністю, бо воно знаходиться на кордоні з чумною землею. Люди здавна благали богиню про захист від триклятої нечисті, що ховається за темним Ейнбурзьким лісом.
Мої батьки служили у вищезгаданому златому храмі, тому грошей у нас завжди вистачало. Мені твердили, що я теж буду монахинею. Я була не проти, навпаки, я дуже хотіла цього! Це була моя мрія. Я завжди хотіла вивчити магію милосердя і стати лікарем або арханіумом. Тому я чекала, коли мені виповниться десять, щоб стати перед єпископом для визначення моєї магії та подальшої ролі в цьому житті.
*

"І ось сьогодні той самий день... Я так хвилююся. Дуже хочу стати арханіумом, у них такі круті обладунки." Софія вбиралася у свій найкращий одяг, який мама купила їй минулими вихідними. На відміну від інших міст, в Анеаморі ченці мають вихідні та вільний спосіб життя, але є певні закони, які вони не можуть порушити. Такі як: "лайки", "насильство", "розпуста" і тд.
Одяг юної леді підкреслював її статус. Дитина ченців при златому храмі не могла виглядати погано. Люди наближені до віри завжди мали високий соціальний та державний стан. Чорна довга сукня з золотими візерунками, що зображають їхню богиню. Волосся акуратно зібране в пучок (тут уже справа не в моді, просто так любила Софія). Аксесуари були заборонені, їх могли носити лише люди найвищих чинів.

Уся сім'я вже була готова, строго одягнені батьки взяли дівчинку за руки та залишили будинок. Дорого до храму була довгою. Стівен і Ганна вивчали всі варіанти покупки будинку і дійшли висновку, що будинок біля "роботи" буде набагато комфортніше.
Сім'я підійшла до великих воріт храму, які мали відкритися через десять хвилин, щоб запустити всіх десятирічних. Раптом ззаду наближався тупіт копит. "Розійтись!" Прокричав один із солдатів, що наближалися зі спини. Це були арханіуми... Їхня блискуча броня засліплювала всіх оточуючих, величезні наплічники з зображеним грифоном одразу впадали у вічі. Зустріти їх тут можна часто, але їхній вигляд щоразу захоплює дух.

Величезні двері храму впали вниз, дюжина арханіумів увійшли всередину, чекаючи ритуалу "Визначення". Дівчинка стояла в очікуванні, її терпіння добігало кінця, але вона намагалася стримуватися. Здавалося, що час триває вічно... Піт виступав у неї на чолі, але мама одразу його протирала і наказувала не хвилюватись... Звичайно, це не допомагало.

І ось перед храмом постав єпископ. Всі діти різко вгамувалися і на площі перед храмом запанувала тиша.

"Діти мої! Настала ваша черга взяти на себе тягар відповідальності! Прийняти на себе всі складності дорослих! Тут стаєте сильнішими ви й віра нашої богині в вас! Сьогодні кожен з вас отримає своє визначення! Сьогодні ви дізнаєтеся шлях яким піде ваша нога! Я щасливий, що можу подивитися у вічі кожного з вас і бути впевненим у вашому майбутньому!” Єпископ сказав свої слова та увійшов усередину, потім до нього підійшов один із ченців.

- Все готове, єпископе. - сказав чернець злегка схилившись

- Добре, тепер вводьте їх поодинці. Нехай притулять руку до сфери визначення і чекають. - сказав єпископ, тяжко видихнувши.

- Чого їм чекати, Ваша милість? - винувато спитав чернець.

- О Богине... Ти ж Едгар? Сьогодні тут уперше...

- Так точно! - скрикнув хлопець.

- Сфера нічого не визначає... Коли дитині виповнюється десять, у ній починає проростати магія. Сфера визначає якість цієї магії. Якщо сфера спалахне червоною — дитина має якийсь вид неприпустимої магії. - сказав чоловік і сів у дороге крісло із золотими візерунками.

- Неприпустимою? Це яка магія? - з цікавим поглядом пробубнив хлопчина.

- Чорна магія, будь-який вигляд! Свята Анеамія! Хто вас навчає? Сфера – це запобіжник, щоб не повторити катастрофу Нортланда!

- Ясно... Отже, щоб не було нашестя нечистої...

– Мене не турбувати. Як закінчиш, відправ дітей у центр зайнятості, їх там визначать. Зрозумів?

- Т-так...

Єписком сидів у внутрішніх залах і чекав завершення цього "свята", яке проводилося раз на місяць. Едгар, у свою чергу, пішов проводити та "визначати" дітей. Всі знали Едгара та по-своєму любили. Він один із тих, кого можна було змусити повірити в будь-яку нісенітницю, власне, тому з ним завжди було повно дітей. До храму він потрапив звичайним вантажником. Він допомагав тягати продовольство пожертвувані храму і згодом заробляв повагу ченців, у результаті сам став ним. Зовнішній вигляд у нього був кумедний: щілини в зубах, ріжуче волосся, великі карі очі та купа родимок на обличчі.

Він незграбно вискочив на площі і почав вводити одну дитину за іншою. Всі діти, що вийшли, були шалено щасливі "Ура, це магія богині милосердя!" – звучало від дітей. Але попереду було ще багато люду. Серце Софії стукало як шалене. Батьки посміхалися. Вони знали, як працює система і для чого був створений цей ритуал, тому вони не хвилювалися щодо своєї доньки.

Через довгі тридцять хвилин, справа дійшла до Софії. Батьки відпустили її руки і вона вирушила всередину із кумедним супроводжуючим, який заспокоював її.

Увійшовши всередину, дівчинка звернула увагу на величезну прозору кулю, що світилася, вона левітувала посеред ритуального залу. Батьки часто водили її сюди, але тут зазвичай проводилися служби та й кулі цією не було. Софія злегка злякалася, адже ця куля була більша за неї у два рази.

- Ну, не бійся. Дивись! - Едгар простяг свою руку до сфери і акуратно притулив її до скляної стінки. Сфера спалахнула жовтим кольором, що вразило дівчинку і вона на емоціях підійшла ближче.