Розділ №15. Сльози нареченої

Святі психи, якщо пекло існує, то воно точно має вигляд спальні, де нещасного грішника катують будильником через кожні десять хвилин як він засинає. І сьогодні, схоже, мені видалась добряча нагода побувати в такому пеклі. Чи треба вам казати, наскільки я була розлючена сьогодні? Дві години сну! Дві жалюгідні, нещасні години після того, як ми спровадили лорда Нортона рятувати свою матінку від святих гусаків. 

— Ело, ти впевнена, що не хочеш зателефонувати Амадею і сказати, що ти раптово захворіла? — прошепотів Алан зі спини, обхоплюючи мене за талію й притискаючи до своїх гарячих грудей. — Чи, можливо, що ти знову розчхалася і ліжко тебе взяло в примусовий полон? 

— Я б із радістю, Алане, — виснажено простогнала я, відхиляючи голову йому на плече й насолоджуючись його заспокійливими дотиками, — але якщо я не прийду, Дана Василівна вирішить, що це ворожа диверсія. Вона знайде мене під землею, виб'є двері ногою і влаштує примірку сукні прямо в моєму ліжку. А в її понятті «весільний шопінг» — це, напевно, щось середнє між зачисткою ворожого бункера та випробуванням бронежилетів у засідці. Ти ж не хочеш, аби замість Нортона вже вона увірвалася до нас?

— Не хочу, — протягнув чоловік, сонно позіхаючи над моєю головою. — До такого я ще не готовий. 

Попри формальну згоду, видерти себе з гарячих обіймів мого ідеального чоловіка було рівносильно подвигу. Навіть при тому, що він мене м’яко підпихав до дверей та дав з собою смачненький кекс, я все одно ледве шкандибала центральною вулицею Делірії до найвідомішого весільного салону “Сльози нареченої”. Судячи із його назви, вибір плаття викликав їх не лише у мене, а й у всіх нещасних дам, котрі вирішили таки вступити у шлюб. 

На вулиці противно крапав дрібний осінній дощ. Вітер жбурляв у обличчя мокре листя, а мій внутрішній психолог приречено позіхав кожні п’ять хвилин поки доходив до місця зустрічі. Десь біля вітрини салону, спотвореної рожевими стрічками та білими рюшами, стояла не менш “щаслива” Дана Василівна. Колишня розвідниця мала настільки жахливий вигляд, ніби вона особисто три доби без сну й відпочинку повзла через болотні хащі під обстрілом ворожої артилерії. Її сиве волосся вибивалося зі звичного строгого пучка, під очима залягли вугільно-чорні тіні, а щільно застебнутий плащ топився в руках, якими вона стискала свою важку шкіряну сумку. Жінка те й діло міряла кроками тротуар, періодично озираючись на дахи сусідніх будинків із таким виглядом, ніби шукала там снайперів.

— Дано Василівно…? — тихо покликала я, зупиняючись на безпечній відстані. Навіть якщо десь там дійсно сиділи в засідці, мені було байдуже. Єдине, що мене дійсно цікавило зараз —  сон та щоб цей день якомога швидше закінчився і я потрапила у своє ліжечко. — Щось сталося? 

Колишня розвідниця ледь здригнулася. Її рука миттєво ковзнула під плащ і  я була готова поклястися, що вона зараз дістане звідти мінімум якийсь ніж. Але, впізнавши мене, вона лише важко видихнула та хилитнула головою. Дощ, який до того лише трохи накрапав, пустився з ще більшою швидкістю і ми поспішили зайди всередину, поки остаточно не промокли.  

Всередині салону приємно пахло карамеллю та розкішшю. Бідна дівчина-консультант у рожевому фартушку, яка щойно розставляла на манекенах мереживні весільні капелюшки, побачивши промоклих відвідувачів миттєво стрепенулася та вибігла  з-за стійки, щоб допомогти нам скинути верхній одяг та провести до зали. Треба було віддати їй належне, за ці п’ять хвилин у неї навіть око не смикнулося від наших недоспаних облич та грізного погляду бабці, яка йшла до дивану так ніби планувала захоплення ворожого штабу.

— Теж погано спали сьогодні? — запитала я, сідаючи на м'яке оксамитове крісло й спостерігаючи, як екс-розвідниця підозріло обмацує пальцями шовковий шлейф у каталозі, поки консультантка кудись побігла. — Знову  ловили якихось повій у під’їзді? 

— Як би ж то… — шморгнула вона носом та перегорнула  сторінку. — В місті знову активізувався якийсь новий маніяк, і весь слідчий відділ Амадея підняли посеред ночі. Ледарі безтолкові… Тому нещасному ніби є різниця, о котрій годині ранку натовп бородатих слідчих подивиться на нього… 

— Якому це “нещасному”...? — не зрозуміла, про що це вона. Після безсонної ночі інформація до мозку доходила так, ніби не було до чого доходити. 

— Тому самому гному, який від горя повісився в себе на люстрі… — вона повільно повернула до мене голову, її ліве око демонстративно сіпнулося, а на обличчі з'явився такий вираз глибокого, безмежного обурення, ніби нелюдь не повісився, а вкрав її улюблений зошит із компроматом на сусідів. — Амадей сказав, що це вже четвертий за останній час. 

— Ви тому не спали…? — перепитала в неї. — Переймалися, що з ним щось може трапитись?

— З Амадеєм? — аж розсміялася вона, сплеснувши долонями. Дівчинка, яка несла нам гарячі напої аж здригнулася від неочікуваності та мало не впустила тацю.  — За того старого дурня?! Та здалася мені його вставна щелепа, Елайно! Вже прямо розпереживалася за його протези та лисину!

— Тоді… Чому ви маєте такий вигляд ніби теж спали дві години сьогодні?  — я кліпнула очима й загальмовано взяла чашку з рук збентеженої консультантки. Тепле молоко божественно пахло корицею і я ладна була цілувати її за турботу. А от Дана Василівна лише недовірливо відклала чашку на стіл. — Переймалися за щось інше?

— Та за весілля переймалася я, дитинко. За ве-сі-лля… — зауважила вона, поки консультантка м’яко посунула їй печиво. Певно подумала, що нагодувати її для  заспокоєння зайвим не буде. — От чого цей клятий психопат з’явився саме зараз? Йому що, не було більше коли витягувати з людей емоції? Безсовісний маніяк…

— Дано Василівно, Амадей — досвідчений слідчий, він...

— Він ходяча катастрофа на пенсії! — відрізала вона, нервово перебираючи в руках каталог. 

— Трохи є таке... — я протерла очі, відчуваючи, як мій психологічний диплом починає тихо тліти у сумочці. Обличчя все ще було вологим після вулиці й одна з крапель нахабно завмерла на кінчику носа, тому я добряче чхнула і сонно потерла щоки. Ось, що буває, коли нещасні відьми мокнуть. Не вистачало ще захворіти. — Але я впевнена, що він вчасно розбереться з цим психом і ваше весілля пройде спокійно без жодних пригод.