Розділ №35. Бос в стрінгах

Ресторанчик "Погляд горгони" був із тих місць, які по справжньому мотивували тримати свої емоції при собі. Завідувала ним стара господарка на ім'я — Сера, яка  дуже не любила сварок. А тому, якщо відвідувачі починали кричати чи гучно висловлювати свої палкі почуття — вона в прямому сенсі "заморожувала" весь столик. Це було єдиним місцем де ми могли з моєю мамою "спокійно" поговорити не підіймаючи голосу. Не те щоб мене лякало саме замороження, скоріше лякала перспектива цілу годину дивитися на пухнастий рожевий топ мами і не бути спроможною навіть відвернутися. Ось, чому ми домовлялися про зустрічі саме тут.

Сьогодні пані Сера виглядала напрочуд нервово. Можливо тому, що весь її стіл був завалений документацією, а можливо, тому що в залі вже чекали розморожування п'ять столиків із дуже нервовими відвідувачами. Деякі з них завмерли в позі "зараз в пику дам", а деякі з відкритими ротами та бурхливою жестикуляцією. Побачивши мене, господарка щиро посміхнулася, та привіталася:

— Гарячого вечору, Соулочко. Хенд вже чекає тебе за вашим улюбленим столиком, — посміхнулася горгона на всі  п'ятдесят ікл в ротах змій. Потім задумливо глянула на мене та махнула рукою. — От дивлюся на вас та радію. Сама знаєш, у мене мало постійних клієнтів. А ви двоє — зразок люблячої сім'ї. Скільки не приходите і жодного заморожування! Ідіть, любі мої. Гарного вечора.

Горгона повернулася до роботи, а Хілер якось здивовано перевів на мене погляд. Питання, яке він хотів задати, читалося в його чорних очах настільки явно, що я не витримала та розсміялася. 

— Я думав, що у вас погані стосунки. Невже ви жодного разу не сварилися в цьому ресторанчику? Аж не віриться. Як таке взагалі можливо?

— Легко, Хіле. Особливо, коли ми під час найпершого відвідування цього місця цілу годину мусили дивитися одна на одну, несила навіть дати копняка під зад, — розсміялася я, направляючись в бік столика.  — З того часу ми сваримось дуже тихо, ввічливо та з посмішкою. Добре, що хоч не повбивали одна одну до того, як знайшли це місце.

— Ось тобі і "любляча" сім'я...

Я мовчки кивнула головою чоловіку та підійшла до столу. За ним уже якраз сиділа мама та щось розглядала у меню пихатим поглядом. Сьогодні вона була одягнена у пухнастий купальник та корону на голові. Нічого нового та дивовижно, але мене злило, що вона навіть сьогодні не могла вдягнути хоч щось більш офіційне. Знала ж, що я прийду з чоловіком. 

— Я так і знала, що костюмчик подіє. Он, вже перший кавалер знайшовся, — солодко протягнула мама, під скрип моїх зубів. — А ти нічого так, красеню.

— І вам добрий день. Мене звати Хілер Майнд і я чоловік вашої доньки, — промовив він, а я аж повітрям вдавилася. — До речі, про костюмчики...

— Що, ревнуєш? — запишалася жінка напроти мене, поки я заплющила очі та спробувала заспокоїтись. Бути замороженою зовсім не хотілося. — Дарма, якщо є що показувати, треба показувати.

— Ну що ви, міс Хенд. Дуже сподобалося! — щиро мовив психолог, якимось надто професійним тоном. І що він задумав? —  Я вам більше скажу! Всі чоловіки падали мені до ніг, коли бачили!

— Вам до ніг? Це, тому що ви їм пики били за мою донечку? — зацікавлено мовила вона. — Ой, не дарма били, є за що! Вона дуже приваблива.

— Що ви! Я нікого не бив!  Я лишень допомагав моїй коханій розвозити посилки. А клієнти,  як бачили мене в такому неперевершеному вигляді, втрачали дар мови! — натурально грав захват Хіл, поки на лиці матінки розквітав праведний жах. Чи то від її фантазії, чи то від страху, що Хіла в мене приватизує якийсь мужчинчик. — Ви б знали, як пристрасно вони дивилися, коли я ламав каблуки, ідучи до них ходою кішечки.

— Це ще що! Ти б бачила, як він ефектно падав з них! Його хвилясте волосся розвіював вітер, величезні очі блищали у сонячних променях, поки загребущі сильні руки шукали надійної опори! — підхопила я ідею цього хитрюги. 

— І знайшли їх перед своїм обличчям! Ви навіть не уявляєте, наскільки міцні ноги наших клієнтів! — продовжив Хіл.

— І наскільки неякісний у них одяг — рветься на рівному місці. Варто було Хільчику схопити їх за штанці, як ті з тріском рвалися і падали до ніг! — продовжувала я знущатися.

— А ваша ідея з хвостиком — то взагалі чудо! — почав новий круг Майнд, хапаючи маму долонями за руку та словами за серце. — Клієнти в захваті! Кожен хотів помацати! У нас з ним продажі зросли вдвічі!

— Яке "вдвічі"? Втричі! — виправила його. — Не прибідняйся Хіл! Он, вони вже в замовленнях прописують, що хочуть тебе.

— Хочуть його...? — шоковано пронеслось на пів ресторану. — Мого зятя...?

— Звичайно! Це ж яка чудова фішка! Ти лишень уяви, який він спокусливий в тій формі, яку ти придумала! А ця мініюбка...м...

— Мушу відмітити, що ви геніальний дизайнер! Я ще ніколи не відчував себе настільки вільно, — по вдячному лицю психолога промайнула посмішка, ледь не видаючи сміх. — О, ці дурні штани. І хто лишень придумав їх? Нам, чоловікам, так не зручно ходити в них.  Ну, ви ж розумієте? Вічно тканина тисне, муляє в самому невідповідному місці. А тут свобода...Я б ваші спідниці кожен день носив би на роботу!

— Це ще для чого...? — не зрозуміла матінка, все ще шоковано витріщаючись на плід своєї кропіткої праці та мрій.

— Та ви що, знаєте, як в них легко спільну мову з людьми знаходити? От кричить керівник, а я так до нього "хоп", ніби шнурівка розв'язалася на підборах.  Закидую свою довжелезну ніжку на стіл...

— Як це на стіл?! — зовсім зірвалася мама. Добре, що хоч Сера вийшла на перекур, а то б точно заморозила б.

— Ось так! — Хілер повернувся на стільці і одним легким рухом спокусливо закинув ногу на наш столик. Моя мама майже зомліла від цього руху. Боже, яке прекрасне явище! — І потім пальчиками повільно вверх, аж до спідниці. Опля! І край спідниці "випадково" задерся.

— Правда сімейки в сердечка під низом зовсім йому не личать. Треба, щоб ти зшила йому щось по спокусливіше. Стрінги якісь чи може кружевні, — насолоджувалася помстою. — Що скажеш, Хіле?