Розділ №30. Спокусливі ніжки

І чому доля завжди поверталася до мене задом? Невже їй так подобалося займатися тверком у мене під носом та дивитися на те, як я з кожним днем стаю більш скаженою? А я ставала! Ще і як ставала! Бо це “знущання” аж ніяк не можна було назвати “формою”! Та його не можна було навіть нормальним одягом назвати! Тепер хоч стало ясно, чого мої дівчата обіцяли мені вишукану смерть в муках…

Я стояла посеред кімнати, дивилася на цей кошмар і не знала, що й сказати. В голові спершу перебиралися нецензурні слова, потім способи для помсти, а в кінці пригадалися мрії мого колеги. Чи правильніше буде сказати “моєї”? В цій сукні Майнд напрочуд нагадував якусь красуню зі спини. Вид ще той. 

— Ну і як тобі, любий Хіле, бути "елегантним, вишуканим та тендітним"? — цитувала його ж нещодавні слова з якоюсь самоіронією. — Навіть не знаю, що страшніше — я в цьому дурному костюмі стриптизерки чи ти.

— В мене слів навіть немає з цього приводу, — шоковано мовив Майнд, розглядаючи свій наряд, вже котру хвилину поспіль. — Ти можеш мені пояснити, як так вийшло, що форма однакова і для чоловіків, і для жінок?

— Певно мама подумала, що у нас чоловіки не працюють. Але цей жах — перебір навіть для неї. Я тепер із принципу на вечір наряджусь у все чорне, з металевими ланцюгами і макіяжем таким, щоб її інфаркт схопив.

— Не думаєш, що це надто жорстоко? — невпевнено запитав Хіл, пробуючи піднятися на ноги. Чоловік став на підбори, але не втримав рівноваги і знову звалився назад та подивився на мене втомленим поглядом. — В мене ланцюгів немає, але є чорний костюм. Можу ще згадати своє бунтівне дитинство та нафарбувати очі як панк. Піде?

— Я вже обожнюю тебе, Хіле! — кровожерливо посміхнулася та кинулась обіймати його, передбачаючи реакцію мами.

Майнд, як істинний представник чоловіків, побачивши глибоке декольте, притягнув мене до себе ще ближче та посадив на коліна. В чорних очах загорівся первозданний вогонь, видаючи в ньому драконячу сутність. Великі сильні руки обережно тримали мою оголену спину, коли він мовчки увіткнувся носом в моє плече та спробував заспокоїтись. Але дещо під нашими спідницями жирно натякало, що йому це вдається вкрай погано.

— Здається, я зрозумів логіку твоєї матінки. Певно вона подумала, що тобі ні з ким буде прийти сьогодні й тому зробила все, аби всі зрячі самотні чоловіки на тебе пускали слини, — шепотів Хіл в мою шию. Гаряче повітря викликало дивне збудження та бажання торкнутися його губ й відчути це тепло ними. Він повільно підняв обличчя та подивився в мої очі. — Чесно кажучи я зараз розриваюся між бажанням зідрати з себе цей пристрій тортур і бажанням здерти його з тебе. Як тільки подумаю, що хтось крім мене ще тебе такою побачить, дах зносить...

— Ти ж психолог, Хіле...тримай себе в руках, — прошепотіла у відповідь, намагаючись зберегти хоча б свій розум.

— Я психолог, а не святий.

Гарячі чоловічі губи повільно торкнулися моїх та зім'яли їх. Вони невідворотно затягували мене в повноцінний поцілунок, проводячи язиком по краю губ. Гарячі пальці потягнулися з талії на ребра, потім на плече і зупинилися на шиї. На якусь мить він відірвався від мене, дивлячись в очі, а потім знову поцілував у шию та зупинився на ній.

Десь за дверима почулися крики відьом. Я підірвалася з колін Хілера, повертаючись до реальності. Цілуватися посеред роздягалень на робочому місці було поганою ідеєю. Особливо, коли день тільки почався й навколо нас було купа злого персоналу, який теж вже побачив нову уніформу.

Великі чорні очі пронизували мене наскрізь, немовби нічого і не помічали навкруги. Майнд повільно встав на ноги, не відводячи від мене погляду та тримаючись за стінку. Спробував зробити кілька кроків у мою сторону, але ледь втримав рівновагу. Хоч якась користь від цієї бридоти — давала мені фору, щоб втекти.

— Думаю нам краще заспокоїтись, — мовила, роблячи кілька кроків назад. — Давай краще увечері продовжимо усе це. А то боюсь до посилок ми так і не доберемось.

— А я спокійний, Соуло. Я просто вчусь ходити на підборах, не ламаючи при цьому ноги та не розбиваючи коліна, — усміхнувся дракон, намагаючись ходити на тремтячих волохатих ногах. В якийсь момент він зрозумів, що легше пересуватися на напівзігнутих ногах, немов нападник, й додав швидкості, виляючи накачаною попою. — Як тобі моя похідка від стегна?

— Неперевершена! Дивись, щоб нелюди не спокусилися на таку еротичну посильну. А то ще приставати почнуть, залицятися, а мені потім відбивай тебе у всіляких вовчиць.

— Ти серйозно, Соуло? — розсміявся дракон і мало не впав, в останню мить хапаючись за стінку. — Та кому ж здалося таке щастя?

— Дарма ти так. Якщо дивитися ззаду, то виглядаєш досить таки спокусливо. Довгі чорні коси, гарна фігура, сильна спина. Ноги від вух, знову ж таки, — перераховувала я всі його переваги. — Будь обережнішим, а то в нас різні клієнти бувають. Деякі навіть руки розпускали.

— Це хто тебе вже там лапав? — нахмурився дракон, стаючи знову у позу нападника. — Та я йому руки повідриваю всі!

— Ти спершу ходити навчись, герой мій, — сміялася, дивлячись на це чудо. — А якщо серйозно, то я тобі поставлю на сумку маячок. Буду приглядати, щоб ти не потрапив ні в яку халепу. Якщо що,  просто подзвониш мені на телефон і я прилечу на допомогу.

— Думаєш я такий жалюгідний, що не зможу за адресою віддати кілька коробок? — ображено протягнув чоловік. — Не думаю, що це так важко, Соуло. Я ж не настільки нікчемний.

— А справа не в нікчемності. Просто деякі клієнти бувають неадекватні. І ти з цим нічого не зробиш. Тим паче в такій формі, — відповіла, чіпляючи один маячок на його сумку, а інший на робочий браслет. Про всяк випадок. — Просто дзвони мені, добре?

— Добре. Але увечері ти мені все це компенсуєш поцілунками, так і знай. І ніякі нелюді мене не змусять передумати.

— Ти для початку переживи мою матінку, а потім вже погрожуй.

— Переживу. Заради твоїх поцілунків я все на світі переживу.