Розділ №8. Чоловіча гордість

За вікном стояла глибока ніч. Втім, стояла вона у нас, а от на іншому кінці імперії, через магічні війни вже давно почався ранок. Ось, чому наша служба підтримки працювала у дві зміни та фактично цілодобово. До кінця мого робочого дня залишалось досить багато часу. Я сиділа на лінії та розривалася на шматки від втоми, цікавості та бажання кинути все. Жахливо хотілося спати. Ще більше хотілося дізнатися, ким же був той чоловік на сходах. І ще, ніяк не полишали думки про те, як ми поїдемо зі Скаєм додому разом. Через ці всі пробудження, я постійно не могла зосередитись на роботі. Щоб хоч якось перемкнутися на робочий лад, я прийняла вхідний виклик, протараторила скрипт і запитала, чим могла допомогти.

— Я хотіла б проконсультуватись. У вас є фарба, котра світиться в темряві? — запитала якась бабуся, зареєстрована на ім'я «Клавдія Михайлівна». — Мені багато треба.

— Є, але вона продається в малих об'ємах. Наскільки багато вам треба?  — поцікавилася. Десь на фоні почулося тарахкотіння потяга, від чого я здивувалася ще більше. Навіщо в такий час бути на вокзалі? — І якого саме кольору?

— П'ятдесят пачок із кур'єрською доставкою на п'ятий залізничний переїзд Делірії, — мовила бабця.

— Ви ж розумієте, що замовлення може прийти у будь-який час? Вам точно буде зручно забирати його з того місця? — перепитала на всяк випадок.

— Та я там майже живу. Ти що! Це ж свята святих! Та мене там кожна коза на перехресті знає. Зуб даю! Хай твій кур'єрчик покличе тітку Клаву і не буде ніяких проблем!

— Добре, який колір потрібен? — погодилася. Врешті решт, забаганки клієнтів — це їхні особисті проблеми й смаки. Моя справа лише допомогти.

— А давай жовтий!

Узгодивши з клієнткою інформацію, я внесла її замовлення в базу і відкинулась на спинку стільця. Збоку гули чужі голоси, наче заведені. Я часто дивувалася, як же вони не втомлювалися стільки балакати — якась магія. Але, як виявилося, магії тут не було — лише вроджене добряче таке божевілля. І Аделаїда Семенівна, яка розповідала комп'ютеру про молодика, якому не сподобалось замовлення, це підтверджувала. Не встигла я одягнути навушники знову, як  ця жіночка мовила те, від чого мені захотілося провалитися під підлогу.

— Тайрочко, а що там твій "сплячий красень"? — гучно запитала вона, так щоб всі в кімнаті почули це навіть через вакуумні навушники. Десь позаду мене, впав термос, відміряючи останні секунди мого здоров'я та спокою.  — Розбудила його палким поцілунком? Чи може тобі в подробицях описати, як це роблять дами з багатим життєвим досвідом?

— Аделаїдо Се... — пробурчала крізь зуби, поки мене зухвало не перебив голос з-за спини.

— А що за сплячий красень такий? — хмикнув містер Айронс, просуваючись ближче. Чоловіча долоня опустилася на спинку стільця, ледь торкаючись мого плеча. — Що я пропустив?

— О, Скаю! Любчику, ти коли поїхав додому, наша дівчинка зуміла підчепити якогось сонного молодика, який на ній заснув! І моя душа вимагає подробиць! — ніяк не вгамовувалась пані Фріденберг. Щоб я ще хоч раз щось ляпнула їй! — Викладай, доню! Ми всі чекаємо пристрасної розповіді! Так, Скаю?

— Так, пані Адо! Дочекатись аж не можу. Цікаво до кінчика носа, який же чоловік зумів пробратися до нашої красуні в серце.

— Та яке там серце! — плюнула жіночка, поки я благала всіх богів зупинити це пекло допитів. — Добре, що хоч в ліжко зумів! Не страшний?

— Та нормальний він! — не витримала. — Нумо працювати, клієнти чекають...

— Значить дійсно страшний... — засмутилася головна пліткарка офісу. А я зрозуміла, що або зараз скажу правду, або сильно ображу керівника. Ні те ні те, не обіцяло мені нічого доброго. А ще й ображало, що мені приписували лише якогось потвору. — А хоч гарячий?

— Та красень він! Високий, сильний і привабливий! Та за ним жінки стеляться рядами! — розізлилася не на жарт. — Чи думаєте я така страшна, що на мене лише сліпі ведуться або потворні?

— Та я не хотіла...

— Тайро, вона не те мала на увазі...

— Це моя особиста справа, з ким я сплю ночами чи зустрічаюсь. І ви, — подивилася на  них обох по черзі, — ви не маєте жодного права лізти у це. Хай навіть він хворим виявиться, вас це не стосується! Ви лише мої колеги. Крапка.

Натягнувши на вуха навушники, я посунула стілець ближче до столу, аби рука Ская спорснула сама собою. Вони ще щось говорили, але вакуум добре захищав від сторонніх шумів. Поки я приймала новий дзвінок, в мені кипіла така злість, що я ледь стримувалася, аби не загарчати в трубку. Хотілося зірватися та висловити все, що я думала про таке безпардонне втручання у мою душу. Але роки практики довели, що це ніколи не закінчувалося чимось хорошим. Слова можна було вимовити в голос чи подумати про себе, але їх наслідки не можна було змінити. Вони нагадували квиток в один кінець.

Десь по ту сторону почулося шипіння і я поздоровалася з новим клієнтом — містером Річом Голденом.

— Що у вас сталося?

— Розумієте, пані Тайро...У мене вкрай делікатна проблема, — здалека почав чоловік. — Я тут у вас нещодавно замовив засіб для збільшення...ну ви розумієте.

—  Розумію, — підтвердила, дивлячись на замовлення — іноземний крем для збільшення інтимного місця. Він знаходився в топі наших продаж і збирав вкрай позитивні відгуки. — А що не так?

— Як вам сказати...Мало того, що етикетка іноземною мовою та ще й не діє! — в серцях обурився він, на таку трату грошей. І не дивно, коштувало це чудо дорого. Хоча негативних відгуків ще не було.

— А ви ним правильно користувалися...? Згідно з інструкцією? — ніяково перепитала. Ну ж не могло бути такого, що всім допомагав, а цьому ні. — Просто ви перший, кому не допомогло. Розкажіть, будь ласка, в загальних рисах, як ви використовували його.

Поки містер Голден збирався з думками, я відкрила перекладач до інструкції й уважно читала, аби розібратися в проблемі. Можливо йому потрапив якийсь брак чи він якось не так...хоча, як можна було не, так його використовувати? В перекладеній короткій інструкції чітко написано — «Нанесіть увечері невелику кількість крему на місце і на ранок буде вам щастя». Ну ж не могло в нього бути декілька цих місць, їй-богу!