Розділ №7. Серце не сталеве

Гірка кава обпікала губи. Я стояла посеред порожнього коридору, притулившись в кутку до стіни. Десь за поворотом періодично ходила прибиральниця, стараючись почути останні плітки. Я дивилась у сонні очі містера Айронса і шукала в них відповіді на всі мої запитання. Тільки от їх не було. Не існувало правильного рішення, яке б не тягнуло за собою певні наслідки. В нашому з ним випадку — теж. Якби прикро не було, але моя магія наламала дров і я мала відповідати за це.

— Як ти себе почуваєш? — тихо спитала, розглядаючи його у відблисках тьмяних ламп. — Не хочеш ще кави?

— Я? — задумався він на мить, ховаючись за напіввідкриті двері. — Незвично. Після трьох годинного сну і безсоння, для мене дивно вирубатись прямо на робочому місці. Дякую, що розбудила. А то була б смішна ситуація — керівник, з якого мають брати приклад, спить у робочий час.

— Послухай, ти не хочеш пожити разом, поки моя магія не розвіється? — вирішила не затягувати прелюдію. Якщо він ще раз засне за ноутбуком, мені більше не вдасться приховати свій дурний дар. — Я знаю, що в мене досить специфічні умови, тому я могла б ці декілька днів побути в тебе. Чи ти міг би дати мені ключ від дому, аби я тебе будила зранку.

— Тобі ж не подобається мене цілувати. Для чого тоді все це? — хмикнув чоловік, спираючись на поручень біля вікна. Десь віддаль почулись знову кроки прибиральниці, тому я прикрила двері на вихід щільніше, тим самим ховаючи нас за перешкодою.. — Навіть зараз ти соромишся мене.

— Справа не в тому, чи подобається це мені, чи ні. А в тому, що ти став заручником моєї магії, розумієш? Думаєш я сліпа і в дзеркало себе не бачу кожен день? — розсміялася. Те, що я  мала дуже специфічну зовнішність не було секретом. А те, що зі мною в купі йшла тонна проблем було фактом. — А ця жіночка, якщо побачить нас разом в напівтемряві, то через ніч весь кол-центр, наш склад і персонал, будуть знати про наші відносини. Воно тобі треба?

— Тайро, чому ти вічно думаєш про те, що скажуть люди...? — стомлено видихнув Скай і посунувся так, що наші носки черевиків стали торкатися один одного. — Мені начхати на це все. Єдине, що мене цікавить, це те, що відчуваєш ти сама, коли мене будиш? Я не збираюсь жити з людиною, якій неприємно торкатись мене.

— Мені приємно, але... — почала було, але Скай відібрав мій стаканчик з кавою і відпив з нього, навіть не скинувши кришечки. — Що ти робиш? Там же мої мікроби.

— Вони досить приємні на смак, — посміхнувся він і ще раз зробив ковток. — Не думаєш, що наші мікроби вже тричі станцювали танго і зовсім не проти зробити це ще раз?

— Ти зі всіма так? — поцікавилася, притуляючись до стіни позаду. Було дивно, що такий спокійний чоловік ураз став поводитися настільки інтимно. Я могла з легкістю закохатись в нього, якби не знала про наш тимчасовий зв'язок. — Пошкодуй моє серце. Магія через якісь дні два розсіється і ти будеш вільним знов.

— А якщо я не хочу шкодувати його? — прошепотів Скай майже в мої губи, не відриваючи погляду від очей.

Десь на сходах, за відкритими навстіж дверима, почулись масивні кроки та грубий голос. Чоловік різко повернувся на звук і затиснув мій рот долонею. Голос наближався, стаючи гучніше з кожною миттю.

— Не хвилюйтеся, Арано. Айронс — лише хлопчисько, котрий захотів погратися у свій бізнес. Він абсолютно не розуміє, як влаштована наша індустрія і на черговому засіданні втратить підтримку серед акціонерів. А там, лише питання часу, коли повноваження перейдуть до мене. 

Мить, і двері відчинилися, впускаючи чоловіка на клітку. Не помітивши нас в темряві та ще й схованих за кутком, він спустився сходами вниз і продовжив говорити:

— Так, через два тижні, — відповів статний чоловік, прикурюючи цигарку. — Не хвилюйтеся, я все влаштував. На нашому складі є категорія товарів, які навіть якщо продадуться, то принесуть чимало незадоволення у клієнтів. Ніяка реклама не допоможе цьому хлопчиську підняти відсоток доходу в такі короткі терміни.

Мої очі зачепилися за лице Ская. Замість звичної байдужості, на блідій шкірі виднілися напружені вилиці. Спокійний погляд змінився злістю, ховаючи телепня заживо. Цікаво, ким же він був, якщо міг влаштувати таку підставу і при цьому викликав таку бурю емоцій у мого керівника?

— Це теж вирішив. Юрист за невелику ціну все влаштував. На додаток, поки власник не з'явиться офіційно, вони нікого не зможуть найняти, а відповідно збільшиться незадоволення серед покупців. У нього не буде іншого виходу, крім як піти з посади… — розсміявся чомусь він. Голос став тихіше. — Кому з акціонерів він потрібен? Старої бабки немає, та дамочка жодного разу не приходила на засідання, а ви за мене. Не хвилюйтеся, все буде так, як має бути.

Скай заплющив очі й ткнувся своїм лобом у мій, забираючи долоню з губ. Його переповнювала злість та розчарування. Я бачила це. Бачила і не могла нічого вдіяти. Все, що я могла зробити — це обійняти його за спину та м'яко поцілувати у щоку, поки той гад спускався сходами далі. Напевно, якби я не тримала б його, він вискочив би до того бовдура і набив би йому пику. Тільки це б нічого не змінило. З такими людьми варто було воювати їхніми методами.

— Відпустиш? — прошепотів Скай в мої губи.

— А ти все ще хочеш закопати його? — поцікавилася, не розслабляючи хватку. Чоловік видавив з себе посмішку і ткнувся назад в мій лоб. — Тоді не пущу, поки не заспокоїшся.

— Якщо ти мене поцілуєш, я перехочу вбивати. Чесне слово.

— І як я тобі можу вірити? Я тебе поцілую, а ти втічеш, поб'єш його, сядеш у в'язницю, а нас закриють і я залишусь без роботи. А мені не можна без роботи зараз.

— Повір мені, якщо щось і здатне відірвати мене від усіх проблем, то це твої губи. Особливо тепер, коли я знаю, що їм не противно мене торкатись, — нервова посмішка знову з'явилася на блідуватому лиці, поки я старалась вгамувати своє дурне серце. — І особливо тоді, коли лише вони можуть мене розбудити.