Розділ №6. Відповідальність за помилки

Я приношу користь. Я приношу користь. Я приношу...неприємності людям я приношу, своїм балакучим язиком! Як же добре, що всі наші дзвінки проходили через зміну голосу, і клієнти навіть не здогадувалися, якщо натрапляли на того ж оператора. А це тобі, Тайро, карма! Ти заварила кашу, ти її тепер і їж! Дивлячись на вчорашній номер з примітками, які я вносила своїми ж пальцями в замовлення, мені хотілося повіситись. Та жіночка з папером знову щось хотіла і я вже відчувала, що це добре не закінчиться.

— Ей ти, дурепо, — закричала вона, як тільки я прийняла виклик, — Я твою контору на камінчики розвалю! Я твоєму шефу такі неприємності влаштую, що він спати взагалі ночами не буде!

— Доброго дня, що у вас сталося? — запитала  тоном для душевнохворих, автоматично закриваючи очі та солодко посміхаючись.

— Ви у мене сталися! Ваша працівниця мені вчора обіцяла доставити рулон туалетного паперу! А що я отримала?! — кипіла клієнтка, поки я боковим зором помітила Ская, котрий лишень прийшов на робоче місце. Певно теж викликали.

— А що ви отримали? — аж цікаво стало. Хай кричить цілу вічність, тільки б не розмовляти зі Скаєм про наші поцілунки. —  Кур'єр щось наплутав?

— Що ви, цей бовдур доставив мені те, що я замовила. За що я йому і дала в пику! — заверещала жіночка так, що я аж навушники відсунула від вух на декілька секунд. — Голуб недобитий!

— Вибачте, але я трохи не розумію вас. Можете детально розповісти, що сталося і що саме вам не сподобалося? — ні, Владо Сергіївно, я тебе так швидко не відпущу. Он, Скай ще каву сьорбає. Поки не почне працювати, ти від мене не втечеш. — Слухаю вас.

— Що сталося? Що сталося?! Цей орк твердолобий, відніс посилку моїй сусідці зверху, котра проводить досліди на мишах.  Йому приспічило в туалет, і Анька його пустила в нужник! Він примостився робити свої справи, аж тут втікла миша з клітки й прямо до орка! — Свята Інсаніє, будь ласка, тільки не так! Тільки не так! Я ж жартувала, казавши, про доставлення прямо в туалет! — А цей телепень мав фобію гризунів і від страху застрибнув на унітаз! Ви уявляєте собі тушку орка і маленький жіночі унітази? Цей тюлень своєю вагою пробив підлогу і звалився прямо в мою ванну кімнату, коли я милася! І все, що було в трубі, полилося зі стелі прямо до мене!

З кожним словом Влади, моє серце відчайдушно старалося розбитися об грудну клітку, аби не розгрібати наслідки своєї дурості. Ні, я усвідомлювала, що фактично, у них на мене не було ніякого компромату, але саме розуміння, що я стала причиною такої катастрофи мене вбивало. Хотілося провалитися на тому ж місці від сорому. І чхати на ту клієнтку! Це ж як дісталося бідному орку!  Влаштувався на спокійний заробіток, а сам по туалетах почав літати.  

Несподіваний голос Ская над моєю щокою, приголомшив навіть більше, ніж розповідь цієї істерички. Він нахилився, аби відповісти їй в мій мікрофон, майже торкаючись моєї щоки своїми губами:

— Вибачте, я правильно розумію, що упакування було пошкоджене вже у вашому домі? — поцікавився він, ставлячи пальці поверх моєї руки на мишці. Клацнувши декілька разів, чоловік хитро посміхнувся та продовжив швидко тараторити, — Якщо так, то всі претензії до служби кур'єрів. Ми на складі упакували все, як треба. Але наша компанія приносить вам вибачення за незручності та наступного разу вас чекатиме бонус — пачка вологих серветок максі. Дякую за дзвінок, гарного дня!

Довгі гудки в навушниках звучали, як манна небесна! Це ж яким професіоналом треба було бути, щоб так швидко вирішити подібну ситуацію. Я зачаровано дивилась, як мій керівник спокійно сів на своє місце з байдужим виразом обличчя і прийняв наступний виклик. Звідки в нього стільки...пофігізму, праведного цинізму і розуму взялося?

Сірі очі подивилися на мене з подивом. Одними губами він запитав «Що?», а я зависла. Чесне слово, якби не навушники, я б поцілувала б його за те, що не розгрібала наслідки цієї катастрофи. І навіщо жінки шукали принців? Он, прекрасний приклад ідеального чоловіка! На ходу рятує від туалету!

Похитавши головою «Нічого» я повернулася назад до роботи. Новий виклик не змусив себе довго чекати і я прийняла його, натиснувши на кнопку:

— Доброго дня, мене звати Тайра. Чим я можу допомогти вам? — мовила базову фразу.

— Мене звати Сан. Я хотів би замовити у вас окуляри номер двадцять шість. Але не можу визначитись з кольором. Підкажіть, будь ласка, які є в асортименті?

— ...чорні, червоні, бордові, аквамаринові, срібні, золотисті,— я перерахувала клієнту всі п'ятдесят відтінків кольорів з якимось спокоєм.  Хоча прохання було вкрай дивне і відняло багато часу, але ввічливим людям хотілось допомагати. — То вам які?

— Мені? — зам'явся чоловік, перед вибором. — А який ваш улюблений колір?

— Мій? — здивувалася від такого запитання. — Я сірий люблю, в ньому спокійніше.

Сміх на тому кінці здався мені дуже приємним. Не знаю, чому відповідь так розсмішила цього чоловіка, але щось бентежило. В голові закралися відповідні питання:

— Чому б вам самому не обрати, на ваш смак?

— Я дальтонік і бачу на вашій палітрі лише сірий колір та його номер. Але певно доля у мене така. Внесіть, будь ласка, у моє замовлення сірі окуляри, — мовив Сан, — Дякую вам.

Щось всередині мене неприємно загуло, наче я тільки що образила людину. Так, я не могла знати, що він не розрізняв кольорів, але... На якусь мить я уявила що було б, якби я сама жила в безбарвному світі. Напевно, мені було б самотньо і сумно. Дивлячись в екран із його замовленням, я в останню секунду внесла інший номер з палітри — золотий. Хотілося хоч трохи розфарбувати його світ. Навіть якщо він сам цього не помітить, то інші люди побачать, що за цим склом знаходилося тепле сонце.

Мої пальці підтвердили замовлення і я прийняла новий виклик. За вікном вже стояла темрява, наче хтось вимкнув світло. Навколишні речі здавалися тьмяними, ніби вицвіли. Ось в такій реальності жив Сан? А чим моя реальність була кращою? Довгий час я замуровувала себе в робочих стінах, відмовляла у відпочинку, їла одну й ту саму вівсянку, наче нічого іншого і не існувало. Мій світ був таким же безбарвним, але я сама зробила його таким. Єдиним яскравим враженням за останні роки був вчорашній вечір. Всі ці божевільні події хоч і викликали праведний жах, але робили мене живою.