Розділ №4. Мій особистий будильник

Хочете слушну пораду від дурної відьми? А вона все одно дасть її.  Ніколи не зарікайтесь, що гірше бути не може. Чесно. Як тільки ви навіть подумаєте про це, життя вам обов'язково доведе, наскільки ви помилялись.   Так само як зробило це зі мною сьогоднішнього вечора. Мало того, що мені довелося везти містера Айронса до себе додому, так він ще й хоч трохи протверезів  лише тоді, як я вже дотягнула його тіло до свого дому.

І от уявіть собі. Ніч. В кімнаті вимкнене усе світло. Алкоголь з мене вивітрився ще дорогою, поки тягла на собі начальника. Тому я залишила його на дивані, котрий знаходився ближче до виходу, а сама пішла в душ — охолонути. І от, картина маслом: я спокійно намилила голову, стояла під потоком теплої води, намагаючись змити з себе весь жах невдалої п'янки, а двері відчинилися! І цей недобитий начальник якогось біса заліз в душ, доки я старалася прикритися руками й не осліпнути через шампунь.

— О, і ти тут, — байдуже пробуркотів чоловік, відкриваючи прозорі дверцята. — Посунься трохи, мені теж треба протверезіти, а то вже мариться всяке.

— А нічого, що я тут вже стою?! — обурилася від всієї своєї відьомської душі.

— Стій, — добросовісно кивнув чоловік, залізаючи в кабінку прямо в одязі. Зачинивши дверцята, він потім сів на поріг та обхопив голову руками. — Навряд чи ти побачиш щось нове, а мені дійсно щось погано. Треба передивитись до опівночі документ, а я сплю на ходу ще й галюцинації почались. 

— Ви про це обов'язково пошкодуєте, коли прокинетесь зранку. Увірватися до голої колеги в душ, в її ж домі. Це ще додуматись треба! — поки ми виясняли відносини, вода зробила своє діло, змиваючи піну. Тому я просто вийшла, залишивши п'янчугу тверезіти, поки сама одягалася в порожній кімнаті. — Я розумію, що мені далеко до габаритів усіляких німф, але я не чоловік. Мав би хоч якусь повагу!

Закутавши волосся рушником, я накинула м'яку сорочку з совою та штани. Вода продовжувала гудіти, на відміну від містера Ская. Він навіть не відповів на мої претензії, а не почути їх через тонку перегородку було неможливо. Так і не дочекавшись відповіді, я відчинила двері душової, подивитись чи він там взагалі живий. Аж два рази! Керівник примудрився заснути прямо там, притулившись до стінки! Зате роздягнений! Після цього, звертатися до нього на “Ви” мені різко перехотілося. 

— Прокидайся, сплячий красень! Це тобі не ліжко! — мовила, вимикаючи воду. Останні краплі води стікали по блідій шкірі, змушуючи дивитись на гарний прес і... — Що ж за день такий. Скаю!!!

Смішно, але через п'ять хвилин криків, я додумалася прикрити його рушником і почала штовхати рукою. Але це нічого не дало. Він спав мертвим сном, наче...наче дійсно помер. Свята Інсаніє! Що я натворила, дурепа безпросвітна! В голові, як на повторі, гули нещодавні слова, в яких я бажала Скаю завжди гарно спати та шкодувала, що не можна було його розбудити поцілунком. Якщо це знову розігралася моя магія, то я навіть думати боялася, як я поясню йому, чому це я раптово стала єдиним можливим його будильником на найближчі декілька днів!

Спробувавши ще декілька разів розбудити начальника легким ляпасом, я стукнулась головою об двері й пішла за своїми домашніми шортами. Як я одягала їх на його ноги, страшно навіть уявити. Не те щоб якісь частини чоловічого тіла викликали в мене жах, але лапати чужого хлопця, було для мене занадто. Особливо, коли він не був при свідомості. Тому я якнайшвидше закинула його руки на свої плечі й з горем навпіл потягнула його аж на ліжко. Ні, я не хвилювалася за його спину, просто диван стояв набагато далі, а сил в мене не залишилось.

— І що мені робити з тобою? — задала собі риторичне питання, проклинаючи свою дурість на чому світ стоїть. — Не дай боги ти не прокинешся після поцілунку. Чесне слово, найму кур'єра і відішлю тому інкубу зі стрінгами. Він так точно знайде спосіб привести тебе до свідомості.

За вікном гуркотіла чергова злива. На годиннику виднілася двадцять третя година, а йому ще треба було якісь документи передивитись. Тягнути нікуди, тому я повільно нахилилась до нього й обережно поцілувала, стараючись якомога менше затримуватись на м'яких губах.  Від поцілунку з'явилися блакитні іскри магії. Вони  блищали поміж наших лиць, наче зграя зірок.  Задивившись на цю красу, я навіть не помітила, як сильна рука опустилася на мою шию, намагаючись притягнути мене ще ближче. Скай невагомо торкнувся язиком моїх губ і втягнув у повноцінний поцілунок, поки я кліпала не розуміючи своїми очима.

— Стій... — прошепотіла в його губи, поки він продовжував стискати мене в обіймах. Те, що я відпихала його лице, начальника взагалі не турбувало. — Та стій же ти!

Крик подіяв, і Скай нарешті дозволив мені відсунутись на безпечну відстань. Сірі очі почорніли чи то від сонності, чи то від палкого пробудження. Я дивилась в них і навіть не знала, як пояснити все це. Від абсурдності ситуації, я просто сіла на підлогу поруч з ліжком, обхопила свої ноги руками й увіткнулася лобом в коліна. Мало мені було божевілля на роботі, тепер і тут.

— Тайро...? — тихо покликав чоловік, сідаючи на ліжку. — Я...вибач, я напевно не протверезів ще. Певно надто багато випив…

— Ти хоч щось пам'ятаєш? Тільки чесно.

— Тільки те, що ми пили в якісь кав'ярні, а потім як разом приймали душ... — зніяковіло промовив він, потираючи шию. — Я надто багато випив, вибач...

— Годі перепрошувати. Це я винна. Принаймні частково.

— Якщо ти про те, що між нами сталось, то...

— Краще замовчи й послухай мене, — перебила його. — Коли ти вирубився, я не змогла витягти з твоєї непритомної тушки адресу і тому потягла до себе додому. Без свідомості. Поки я приймала душ, тобі певно подзвонили й попросили глянути якийсь документ до опівночі. Тому ти пішов на автоматі в душ, аби прокинутись. Але тут подіяла моя дурна магія. Я ляпнула, не подумавши. Пошкодувала, що тебе не можна розбудити поцілунком, як сплячу красуню. Тому, коли ти заснув у душовій, мені знов довелося тебе тягти в ліжко і цілувати. І ні, я не навмисно. Вона живе своїм життям і не знімається кілька днів! Тому, вибач, за цей дурний поцілунок.