Розділ 2 "котячі парфуми"

Розділ 2

«Котячі парфуми»

• Оповідач – Ось йшов черговий будень день Лу де вона як завжди виконувала замовлення за комп’ютером а Хопі а ой стоп.. не Хопі а Ната як завжди лежала десь неподалік, в цілому все було так же як і до тої хелоувінської ночі.. ну правда окрім того моменту що Ната що вечора перетворювалася на відьмочку ,що правда її вигляд трохи змінився
• Оповідач – так ближче до того що відбувається прямо зараз. Так от настав вечір і Ната стала знов відмочкою, правда в неї лишились котячими вушка та хвостик при цьому як не дивно вони були пропорційні тілу.

• Лу – фух! Лишилося лише намалювати кольори і можна нарешті цю роботу!
• Ната – Господарко!!
• Лу – а? АААА!!!

• Оповідач – Ната стрибнула з під столу Лу на колінка, і стрибаючи вдарилась головою об стіл та перекинула стільчик на якому сиділа Лу

• Ната – а-та-та *взялась руками за голову* боляче.. Господарко як ви там!?
• Лу – а-я-яй *потирає потилицю* боляче… ну і навіщо ти це зробила?
• Ната – ну.. я..
• Лу – давай кажи, а то забороню спати зі мною в одному ліжку!
• Ната – Ні прошу! З вами так тепло і приємно спати коли повсюду стоїть така холодрига!
• Лу – я тобі що сказала?
• Ната – т-так.. я просто хотіла на ручки…
• Лу - *тяжко видихає* я ж тобі вже скільки раз казала? Коли я працюю і ти стаєш відмочкою то не лізь мені на ніжки!
• Ната – ну господарко!
• Лу - *зииирк*
• Ната – я все зрозуміла..
• Лу – в якості покарання, за не одноразове ігнорування цього правила сьогодні ти будеш спати сама в ліжку, а я на кріслі і це не обговорюється!
• Ната - *опустила очі до долу* так..

• Оповідач – Ната не могла заснути всю ніч у ліжку без Луйорін, а та під час сну майже всю ніч ворочалась у вісні. На ранок Лу знов сіла за роботу а Ната була кошеням

• Звук повідомлення на телефоні

• Лу – повідомлення ?

• Оповідач – Лу відкрила повідомлення що прийшло від батьків і там йшлося що вони проїжджатимуть через район в якому вона проживає і тому заїдуть ближче до вечора

• Лу – ц.. па-па-пам.. *стукає пальцями по столу* і що ж ми будемо робити?
• Ната – ня?
• Лу – ах так точно.. коти не вміють говорити і як я могла забути? Якщо вони приїдуть у ввечері то скоріш за все застануть тебе у відьомчій формі
• Ната – мур-ня?
• Лу – га? Хочеш спитати що тут такого?
• Ната – ня
• Лу – от сама уяви як це буде виглядати збоку?  Якась дивна панянка що з’явилась ні звідки, і нам дуже пощастить якщо ти встигнеш одягнутись, а якщо ні? Ой леле.. але я ж не можу викинути тебе на вулицю, ні ну чисто фізично можу але точно не стану таке з тобою робити, хоча в мене є ідейка!

• Оповідач – Лу взяла телефон в руку та подзвонила комусь «слухай а чи не могли б ви заїхати завтра вранці? А то в мене роботи по горло, га що!? ви вже під’їжджаєте? Але ж ви казали що заїдете вечорі» *піііі*

• Лу – та… весело.. хоча якщо вони заїдуть зараз то це не так погано, ну якщо вони це зроблять без ночівлі

• Оповідач – батьки вже стукались у двері після чого Лу впустила їх до дому.

• Мама – Лу дитя моє я так за тобою сумувала, йди но обійму!
• Лу – ну Мааа…
• Мама – нуж бо не соромся

• Оповідач – Мама обійняла з усіх сил

• Ната – ня?
• Мама – оуу.. яке в тебе милесеньке кошенятко! Вона у тебе ручна?
• Лу - *поглянула на мордочку Нати й посміхнулася* звісно! Гадаю вона не буде проти
• Мама – йди но сюди маленький шерстяний комочок

• Оповідач – Вона підняла Нату на ручки та притиснувши до грудей почала тертися обличчям об її мордочку, чесно кажучи мені здається що Ната не те щоб не проти а навіть рада такому збігу обставин

• Мама – ти поглянь яка вона слухняна! Зазвичай коти вириваються вже через хвилину таких пестощів, а твоя не те що не тікає а ще й мурчить, яка ж вона хорошенька
• Лу - *зиркає на Нату* Ага.. вихована… Цей матінко, татусю ходімо краще вип’ємо чайочку? А то не гоже змушувати гостей стояти в проході
• Мама – о а ми як раз тобі гостинців принесли!

• Оповідач – Лу взяла Нату на руки кинувши кілька презирливих погляди на неї повела батьків за стіл, сівши за стола вона налила чаю й взяла смаколики від батьків, а Ната примостилась на ніжки Лу та м’яла їх своїми лапками. Вони почали згадувати старі історії та розповідали що сталося за той час коли Лу з’їхала від них, час плинув геть не помітно починало вечоріти і настав час випроваджувати гостей

• Мама – ой дякую доню що знайшла на нас хвилинку, пробач що ми як камінь з неба на тебе навалились не спитавши
• Лу – та нічого страшного як ні як всяке буває

• Оповідач – вартувало їм лише від’їхати на 20 метрів як Ната знов стала відьмочкою

• Лу – Фух.. ледь встигли.. мені було би тяжко пояснити це
• Ната – чуєш, а твоя мама доволі непогана жіночка і виглядає дуже молодо як для свого віку
• Лу – заціпся до біса
• Ната – ну чого ти така категорична ня?
• Лу – просто ходімо в бісів будинок і давай закриємо цю тему а то лишишся голодною
• Ната – та добре зрозумяла я тебе ня

• Оповідач – Луйорін лягла на ліжко взявши свого графічного планшета в руки та почала виконувати чергове замовлення з фрілансу

• Ната – агов Лу
• Лу – чого тобі?
• Ната – а чому ти почала малювати?
• Лу – га? Хм.. хороше запитання.. напевно тому що я хотіла творити напевно.. мій стилус це немов рука моєї душі що дозволяє творити те чого та забажає, ну я так гадаю.. я здивована що ти таке в мене запитала
• Ната – та так просто цікаво стало, я що по твоєму не здатна на таке? Хмф!
• Лу – та добре, пробач я непевно перегнула палицю.. і

• Оповідач  - Не встигла Лу договорити як Ната лизнула її щоку тим самим заставши її ступорі

• Ната – хі-хі та не парься ти так, не варто тобі забивати голову такими дурницями
• Лу – Натарія…

• Оповідач – Луйорін кинула свого планшета та міцно обійняла Нату

• Лу – дякую що ти зі мною.. без тебе мені було б куди важче..
• Ната - *гладе голову Лу* це я повинна тобі дякувати за те що прихистила мене в той день

• Оповідач – Ната злегка зашарілась та почала ритмічно муркотіти відвівши погляд від Лу

• Лу – Агов ану поглянь сюди!

• Оповідач – вона взяла Нату руками за її миле личко та дивлячись прямо в очі промовила – Яка ж ти достобіса мила коли соромишся – після цих слів Ната відчула на собі палкий поцілунок
• Ната в думках – га? Що? Це зараз відбувається? Гаряче… я палаю… серце б’ється немов несамовите, що робити? Куди дивитися? Соромно.. але як же приємно.. я відчуваю як тепло розливається в серці а від нього по всьому тілу а губи тремтять, що це ?

• Чмок

• Лу – П – пробач… я була дуже настирною.. треба було спочатку спитати згоди… вибач мене ще раз
• Ната – Н- нічого страшного…