Глава 5

Спілкування з новим сусідом підняло мені настрій, вже давно в моєму житті не з'являвся чоловік, здатний викликати інтерес. Натхненна, я пішла на «полювання» — збирати ягоди на пиріг, щоб увечері можна було посидіти за столом. Ця частина саду межувала з ділянкою баби Зої і через паркан я помітила Михайла, який задумливо строчив щось на мобільному. З моєї позиції вдалося його добре розглянути: досить миловидне обличчя, на яке падало неслухняне довге волосся, світла борідка та губи, які він мав звичку покусувати. Мені не хотілося йому заважати і я вже позадкувала, коли стала випадковим свідком телефонної розмови.

Те, що він розмовляв з дівчиною, не викликало сумнівів, здивувало те, ЯК розмовляв майбутній батюшка. Він схоже був по вуха закоханий і дуже чекав на зустріч, а його дама серця відмовляла або засмучувала ще якимись проблемами. Мені здалося дивним, що він ховається, наскільки вистачало моїх пізнань, майбутній священик повинен одружитися ще до отримання сану інакше прихід йому не дадуть, або ж піти в ченці.

За словами баби Зої йти до монастиря Михайло не збирався, але про його наречену ніхто ні слова не говорив. Некрасиво було стояти і підслуховувати випадково чужі любовні розмови і я спробувала потихеньку піти, але наступила на гілку і злякала закоханого. Він сильно здригнувся і одразу перервав розмову.

- Доброго ранку. Вибачте, я вас не помітила, - довелося хоробро збрехати. - Хочу набрати ягід, ось тут якраз малини багато.

- А, Доро, - він сильно почервонів, але досить швидко опанував себе. - Я з вами хотів поговорити. Мені бабця розповіла, чи ви хочете будинок освятити? Тут, крім мене, нікому, якщо надумаєте, скажіть, коли зручно, я прийду.

- Та хоч зараз! Тільки прибрати трохи, і я вас рада бачити. Від мене щось потрібне?

- Немає нічого. Ви вдома на обід будьте, я підійду.

Приємна новина, може тепер мені стане спокійніше жити, хоч у православні ритуали я й не особливо вірила, потопаючий хапається за соломинку… з такими думками я увійшла до хати та вирушила на кухню – готувати тісто. Те, що на мене хтось дивиться, я відчула майже одразу – спиною. Повільно, майже не дихаючи, повернула голову і побачила два зелених, блискучих «ліхтарика», які безшумно наближалися. Від страху у мене відняли ноги я мимоволі схопилася за баби Зоїну ладанку, перекинувши кухоль з теплим молоком. Урочисте «мяу» і котяра, що невідомо звідки виник, мало не довів мене до інфаркту. Поки до мого мозку поверталася кров, це кудлате диво підбігло і почало злизували в підлоги молоко. Я витерла холодний піт і вийшла на ганок - гори воно все синім вогнем, звідки в моєму домі чорний кіт? Може це домовик? Я вже почала вірити у всі народні казки та прикмети, але тут помітила кудлату маківку і біля хвіртки.

- Радіку, ти чого там стоіш?

- То мати сказала кота принести, мишей ловити. У тебе двері були зачинені, я його у вікно просунув, а він гад, мене пошкрябав.

- То це твій котяра? Ну ти Радіоне даєш! Іди звідси, доки я кропивою по одному місцю не дала!

- Та гаразд, не зловиш!

Він кинувся навтьоки, а я подумала, що настав час випити свої пігулки, щось останнім часом не тільки нерви розходилися, але стало поболювати серце. Ще кілька таких випадків, і як би мене не відвезли звідси до лікарні.

***

Того ж дня Михайло освятив мені будинок і залишив святої води – вмиватися та пити натще. При ближчому знайомстві він здався мені якимось втраченим, а в будинку помітно нервував, хоча на відміну від мене йому не доводилося бачити тут примар та інші явища. Як тільки він пішов, залишивши у себе шлейф ладану, у мене задзвонив телефон.

- Привіт, люба. Пробач, учора забігалась, ти там як? Я тут додому заходила до тебе, квіти полила, все перевірила. Дільничний попався по дорозі ... ти тільки не нервуй сильно, начебто у них там якісь ниточки намітилися на рахунок Андрія.

- Ааа, ниточки. Мабуть живий-здоровий, тільки десь на краю світу з'явився? – я одразу згадала пророцтво Закіри

- Це як зрозуміти? Ти чоловіка свого зовсім з рахунків списала? Він, звичайно, ще той сіренький козлик, але мені хотілося б його живим і здоровим побачити, з моєю машиною бажано, - вона помовчала, ніби почала про щось здогадуватися. - А ти що там віщі сни стала бачити, начебто і не здивувалася навіт .

- Так, тут такі сни, нікому не побажаєш.

- А ну-но розказуй, ​​що трапилося знову? Місце там тихе, народ спокійний, що не так?

- Будинок цей не так! Він дивний, і навіть страшний. Я поїхати сьогодні хотіла, але поки що передумала, ти ж гроші відвалила відразу за два місяці. Гаразд, вистачить мені влаштовувати допит із пристрастю! Ти на вихідні приїдеш?

- Повинна. Список напиши, що привезти, а щодо будинку… може його святою водою побризкати? Я у все це не вірю, а ти жінка чутлива, ось тобі й ввижається всяке. Пігулки пий не забувай, а якщо що – клич сусіда, у баби Зої онук священик.

Цю розмову я згадала в деталях трохи пізніше, коли ходила до баби Зої за молоком. Якщо вже у мене пророчі сни, то у Лєнки і поготів! Виявляється, Михайло приїхав лише наступного дня після мене і без жодного попередження. Більше того, сестра, яка була знайома з бабою Зоєю, не показувалася в селі років п'ять і про його навчання в семінарії просто не могла знати! Сумніваюсь, що від нічого робити вона дзвонила з-за кордону і розпитувала про нього місцевих. Схоже, я стала параноїком, але після зникнення Андрія навколо мене постійно відбувалися дивні та незрозумілі речі. От і тепер усередину пробрався неприємний холодок.

***

Майже цілий день я працювала. Влаштувалася на подвір'ї в холодку, писала курсову і тільки о п'ятій годині схаменулась, що в мене призначена зустріч. Домір не забарився - приїхав вчасно, але виглядав якимось пригніченим. Повернув зарядку і все більше мовчав, тож розмову підтримувала майже повністю я сама. На стіл принесла все, що було в будинку смачного, у тому числі свій фірмовий пиріг, та на солодке миттєве злетілися несподівані гості. Бджіл я ще не дуже боялася, але на укуси ос у мене була алергія, не смертельна, але дуже неприємна. І треба було такому статися, щоб одна з кусачих тварюк залетіла і заплуталося у мене в волоссі на потилиці! Поки я розмахувала руками і намагалася, побілівши від жаху вигнати комаху, Домір теж підключився до військових дій.