Аналіз

“Біда, коли людина раптом заходиться філософствувати - це завжди пахне білою гарячкою”

Йозеф Швейк

 Аналіз - це більш математичний термін. В медицині традиційно цей етап називають “встановлення клінічного діагнозу”. Проте насправді ми аналізуємо інформацію, яку отримали при обстеженні. Розв'язуємо рівняння. Хотілося, щоб це рівняння було simptome 1 + simptome 2 + simptome 3 + test = diagnosis. Наприклад Blumberg + Kocher + leukocytosis = ? На цьому принципі побудовані так звані “експертні системи в медицині”. Ми вводимо в комп'ютер симптоми та результати тестів і отримуємо найбільш вірогідні діагнози. Дуже ефективно! Але це обман. Чому? Лікар обстежує пацієнта, виявляє симптоми, відхилення (в цей час він вже має діагностичну гіпотезу, веде прицільний пошук) а потім вводить ці дані в комп'ютер. Якщо це хороший лікар він вже провів аналіз та встановив діагноз, і вводить необхідні дані в систему, щоб отримати вже відомий результат. Якщо при обстеженні деякі симптоми залишились непоміченими (або ще не з'явилися), то система обов'язково помилиться. Зовсім неефективно. Проте багато людей, навіть деякі медичні адміністратори на різних ланках управління досі вважають що діагноз встановлюють через такі прості розрахунки. В реальності - ці рівняння з величезною кількістю невідомих та не виявлених перемінних, які до того ж змінюються в часі.

Незважаючи на складність, процедуру аналізу можна формалізувати та спростити. Нам поможе системний підхід! Ви здивуєтесь, але за роки навчання ви його використовували постійно ,але майже несвідомо.

Системний підхід- це напрям методології наукових досліджень. Він полягає в тому, що аналіз ведеться як всієї системи (організму) так і її компонентів (ми їх називаємо системами - імунна, травлення, кровообігу тощо).

Системи бувають різні. Наприклад, годинник і автомобіль це також системи. Людський організм це відкрита система, оскільки ми обмінюємося енергією з оточуючим світом (так само як годинник і автомобіль). Також це динамічна система - в нашому організмі багато процесів змінюються з часом, але існують певні межі цих ,коливань. Математики це називають фазовим простором, а ми - гомеостазом.

Чим корисний цей підхід? Завдяки йому ми отримуємо уявлення про здоров'я і хворобу. Здоров'я це рівновага, подібна до рівноваги дзиги - рівновага постійного руху, рівновага між використанням енергії та її вироблення (катаболізмом та анаболізмом, якщо хочете). Коли пошкоджується одна з частин системи, інші частини намагаються відновити рівновагу - компенсувати (знов знайомий термін), дзига коливається але не падає.

Коливання системи, яка вийшла зі стану рівноваги і є хвороба. Якщо коливання збільшуються - відхилення стають критичними і перетворюються на агонію. Наше завдання не допустити цього, відновити рівновагу (перепрошую, якщо комусь дихнуло крижаним повітрям тибетського нагір'я).

В середині 17 століття Francois Bossier de Lacroix розробив першу розгорнуту класифікацію хвороб. Вона так само як і МКХ 10 відповідала науковому прогресу і була сучасною. Обидві вони мають однаковий недолік - відсутність єдиного принципу систематизації.

Хо́рхе Луї́с Бо́рхес - відомий письменник та містифікатор вигадав давню китайську класифікацію тварин (деякі критики до цього часу вважають її справжньою):

Ця класифікація включає поділ всіх тварин на:

(a) належних імператору,

(b) бальзамованих,

(c) приручених,

(d) поросят,

(e) русалок,

(f) казкових,

(g) бродячих псів,

(h) включених до цієї класифікації,

(i) тих, що тремтять як перелякані,

(j) незліченних,

(k) намальованих дуже тонким пензлем з верблюжої вовни,

(l) інших,

(m), тих, які щойно зламали вазу,

(n) тих, що здаля виглядають як мухи.

А тепер розглянемо уважно МКХ:

Клас I. Деякі інфекційні та паразитарні хвороби.

Клас II. Новоутворення.

Клас III. Хвороби крові, кровотворних органів і окремі порушення, які включають імунний механізм.

Клас IV. Хвороби ендокринних систем, розлади харчування і порушення обміну речовин.

Клас V. Психічні розлади і порушення поведінки.

Клас VI. Хвороби нервової системи.

Клас VII. Хвороби ока та його апарату.

Клас VIII. Хвороби вуха та соскоподібного відростка.

Клас IX. Хвороби системи кровообігу. 

Клас X. Хвороби органів дихання. 

Клас XI. Хвороби органів травлення. 

Клас XII. Хвороби шкіри та підшкірної клітковини.

Клас XIII. Хвороби кістково-м'язової системи і сполучної тканини.

Клас XIV. Хвороби сечостатевої системи.

Клас XV. Вагітність, пологи та післяпологовий період.

Клас XVI. Окремі стани, які виникають у перинатальний період.

Клас XVII. Вроджені аномалії (вади крові), деформації та хромосомні порушення.

Клас XVIII. Симптоми, ознаки і відхилення від норми, які виявленні при клінічному і лабораторному огляді, як не класифіковані в інших рубриках 

Клас XIX. Травми, отруєння та деякі інші наслідки дії зовнішніх причин.

Клас XX. Зовнішні причини захворюваності та смертності

Клас XXI. Фактори які впливають на стан здоров'я населення і частоту звертання в заклади охорони здоров'я.

Нічого не нагадує? Дивно, бо МКХ так само хаотична, як вигадана китайська класифікація тварин у Борхеса!

Жирним  виділені розділи МКХ які класифікують хвороби за анатомічним принципом (пси, русалки, поросята).

Курсивом виділені розділи які класифікують хвороби за причиною.