Філософія

“Quae medicamenta non sanant - ferrum sanat, quae ferrum non sanat – ignis sanat, quae vero ignis non sanat, insanabilis reputare oportet”

“Коли не допомагають ліки - допоможе залізо, коли не допоможе залізо - поможе вогонь, коли не допомагає вогонь, то є невиліковним”

Hippocrates

В сучасному світі інформаційних технологій ми шукаємо точність у всьому. Навіть в медицині. Щодо дитячої хірургії, то навіть дефініцію знайти складно.

Оскільки історично дитяча хірургія сформувалася на базі “дорослої” хірургії, існує така ілюзія, що дитяча хірургія - це розділ загальної хірургії. Але, якщо порівняти, наприклад проктологію або кардіохірургію з дитячою хірургією, помилка очевидна.

Справа в тому, що хірургія це розділ медицини відокремлений за методологією лікування. Хірургічні хвороби охоплюють величезну кількість не пов’язаних одне з одним різноманітних захворювань. Насправді їх об'єднує тільки теоретична необхідність оперативного втручання на певній стадії. Наприклад в середині ХХ сторіччя виразку шлунку лікували хірурги, а зараз - тільки після гастроентерологів та ендоскопістів. Такі критерії класифікації хвороб абсолютно штучні, а деякі, так звані хірургічні хвороби, взагалі не хвороби, а синдроми (пневмоторакс, плеврит, перитоніт).

Що до дитячої хірургії, то вона фактично є розділом педіатрії. Дитячі хірурги лікують дітей за допомогою операцій. Раніше ми лікували пацієнтів від народження, а тепер і до народження. Існує значна кількість вроджених захворювань, яким ми не даємо перетворитися на “дорослі” хвороби. Є багато пацієнтів, котрі навіть не знають що їм робили в дитячому віці, і живуть нормальним життям. Таким чином, спектр захворювань в дитячій хірургії значно відрізняється, тоді як і методологія лікування схожа. На щастя з часів Гіппократа методологія дещо змінилася, і якщо не допомагає вогонь - в нас є ще кілька варіантів.

По перше ми використовуємо – різноманітні тести і ліки, сучасну медичну техніку. Але які саме тести або ліки обрати і як скористатися найкращими науково-технічними досягненнями, треба вирішувати швидко і наодинці з пацієнтом, коли не до підручників і не до монографій. Спробуємо побудувати зручну мнемонічну модель на кожен крок дитячого хірурга: контакт з пацієнтом, огляд, вибір теста, ліків, передопераційні , операційні та післяопераційні дії. Пропоную скористатися формою акровірша, коли перші літери текста складають слово, зручне для запам’ятовування. Маю надію, що деякі мнемонічні форми стануть у пригоді, хоч і викликають усмішку.