Глава 6

  Дорогою додому, панічні думки на тему, що то було і як жити далі, слонами танцювали танго у моїй голові. Здається, що божевілля вже грайливо так і підморгувало до мене. Від того я почувалася так, наче у вени залили крижаної води і я от-от піду на дно. Це лякало до дрижаків та нервового сіпання ноги. Дійшовши до квартири насамперед біжу у ванну і довго стою під гарячою водою. Вбираюсь у свій домашній одяг й виконую звичний ритуал роботи, як-то приготування їжі. Такі прості фізичні рухи трохи вспокоюють мене й дозволяють зупинити колотнечу моїх нервів.

  Коли дійшла до чаю, то я вже твердо намірилася розібратися з епопеєю моїх настирних снів. Все, що завгодно аби не думати, ЩО я зробила з тією страшною бабою, що літала. Років у п’ятнадцять у мене був пієлонефрит і то я дуже важко перенесла. І ще довгий час мені здавалося, що з моїм організмом щось не так. А оце зараз з ним ТОЧНО щось НЕ ТАК, бо НОРМАЛЬНІ люди так не роблять.

  Аби не скотитися по лінії мого безумства, поспішаю зануритися у пошуку розв’язання проблеми докучливих снів. Кілька годин роботи й табличка в Excel складена по категоріях: шамани, мольфари, ясновидиці, матінки, бабки, тарологи…Гублюсь в асортименті…Але очі бояться, а губи кажуть – погнали.

  І день добіг швидко, а я лише заробила нервовий тік. Хоча я тепер знаю, що цілителі мені не допоможуть, познайомилася з відчайдухом, що викачує переляк яйцями, навіть повірила, що таки качає, бо гроші з мене «скачав» на раз, поплакала зі знахарками над долею України, прозріла від ворожок, та якби в нашому уряді було хоч половину таких вмотивованих людей, то економічний прорив нам би був забезпечений. Хоча з іншої сторони, якби ця чорна братія працювала до толку, то може і питання з невгамовними сусідами закрилося…    

   А то ці ворожки все пропонують повернути мені чоловіка від коханки, знайти мені чоловіка, налагодити мій бізнес, забабахати приворот й полікувати мене від алкоголізму. А що?  Нерви у мене швидко здали й пошуки я продовжила з келихом сухого білого. А до деяких цих всевидящих і всевирішуючих записатися можна було лише за два тижні. Слів немає, від тієї кількості проблем з якими народ йде до цих трудящих надприродних сил. Просто за межею розумного…

  Те, що наш мозок під час сновидінь може залучити усі органи чуття я й сама знала. Як і те, що наші відчуття при цьому можуть бути вкрай реалістичні та сильні. Й ця віртуальна реальність мене вже до знемоги втомила. Єдине, що я не знала, як цього позбутися. І поки що в цьому мені усі ці прекрасні провидиці не допомагали. А я все-таки сподівалася якусь світлу ідею від них отримати. Тож в кінці дня я була вся ображена у своїх кращих почуттях, затягана проникливими речами знавців потусторонніх сил, роздратована від цих непотрібних передбачень пальцем в небо, вбита горем від невдалих спроб деяких індивідуумів на мене надавити, ой можна подумати, що якщо мені сказати, що за мною біда ходить, то я тут же побіжу виясняти чого вона ходить… Ну ходить, та й ходить. Їсти ж вона не просить…

   А це нещасне бурмотіння, що то чоловік хоче прийти в моє життя, а на мене вроки наведено, довело до істеричного сміху. Там ще були варіації, що мені хтось під будинком щось насипав чи підклав, що мене треба полити свяченою водою, бо від моїх снів йде погана енергетика, можна злити на віск, а головне, що мені треба, то це не ходити до поганих ворожок, щоб ті біди не наробили. В останньому було раціональне зерно. Я, звісно, розумію, що коли життя скручує в баранячий ріг, то куди тільки не побіжиш. От як я, наприклад. Кудись біжу і ще навіть не розумію куди…

  Другий день пошуку мене теж не порадував. Цих дотичних ворожок до тонкого світу було начебто багато, але мої чарівні проблеми вони не вирішували. Єдине, що я зрозуміла з мого тісного з ними спілкування, що життя – це нескінченна варіативність. Є там якась основна лінія доля, а далі все просто, прийняли рішення – й кудись повернуло життя. Власне кажучи, так було доволі легко передбачити, що буде далі. Припустимо чоловік пиячить, якщо не припинить пиячити, то буде один поворот сюжету, припинить – інший. Причина і зв'язок між подіями в житті. Все просто. Тут і до ворожки ходити не треба. Єдине, що радує, то це те, що в будь-яку мить ми можемо звернути з того шляху та обрати інший. Складність лише в тому, що потрібно розібратися і взятися розв’язати складні питання. Але деяким громадянам простіше повірити, в рецепт типу: коли місяць уповні, знайдіть нору крота, полийте її власноруч звареним зіллям, виконайте ритуальні танці з бубном й тоді все буде в шоколаді, аніж взяти відповідальність за своє життя на себе.

   Час спресувався і я, як в павутині, залипла в цьому сірому молоці буденності. Й від того мій настрій змінювався, як хамелеон у шлюбний період. Це була якась просто бездонна яма хижих людських амбіцій та жалюгідних прагнень не роблячи нічого – мати все. Й це все вже занурювало мою душу в крижану темну воду тихої злості.

  Тож коли тишу у квартирі розірвав дзвінок у двері я вже була добряче підігріта до хорошої, доброї сварки. Проте на порозі стояв мажорчик. Й на його обличчі зчитувалася складна гра емоцій, головною з яких була цікавість, можливо трішки настороженість і якась незрозуміла мені надія.

- І чого тобі? – навіть не стала вдавати приязність.

- А ми можемо поговорити? – розгубився він від такої зустрічі.

- Я зайнята. У мене немає часу на розмови, - буркнула я і спробувала закрити двері.

- Зачекай! – перелякано пискнув він й вставив ногу в проріз дверей.

На ногу я задумливо подивилася.