Глава 6

Я і дівчата вчимося розуміти навколишню природу тварин, птахів, дерева. Соломія нам пояснила, що вони можуть допомогти відьмі чи відьмакові, не кожен їх розуміє. Найкраще це опановує Марина. Її сестра Ліля відстає від нас у цьому, але Соломія каже, що вірить у неї. 

Раптом ми усі почули, що птахи співають про наближення лихих людей, всі негайно телепортувалися у будинок, допомогли це зробити Лілі та Марині, бо вони ще не зовсім навчилися телепортуватися. 

Соломія узяла прозорий квадрат і прошепотіла:

- Покажи мені ворога мого.

Ми усі побачили, що люди, які роблять дослідження над відьмами, ходять із якимись пристроями схожими на металошукачі, тільки до них прив'язані прозорі квадрати.

- О, ні, вони ж нас знайдуть.

Соломія схопилася за голову, а ми перезирнулися, Марина і Ліля закрили роти руками, Кіра пустила сльозу, Кіра задумалася про щось, але інколи вона тривожно оглядає все навколо. 

Раптом я скрикнула:

- Ні, тільки не це!

Усі поглянули у кулю й побачили, що чоловіки схопили Оксану, жінка дістала з валізи шприц і уколла їй щось у вену, вона закричала і втратила свідомість. 

Соломія аж почервоніла від люті, вона телепортувалася туди, викрикнула перед цим, щоб ми залишилися у будинку. 

Ми у кришталеву кулю побачили, що Соломія викрикнула:

- Гідропотопус!

Після цього стрімко нізвідки почала з'являтися вода, поки шоковані учені намагалися вибратися з потопу, наша наставниця підхопила сестру й вмить опинилася разом з нею у будинку. А ми не могли повірити у те, що відбулося.

- Несіть мені ріг кудискута, буду викачувати з Оксани те, що їй вкололи ці божевільні!

Командирський тон наставниці привів нас до тями і ми почали метушитися і робити те, що каже Соломія. 

За чверть години рідина почала витікати із тіла Оксани, а за дві усе вийшло, тільки вона все ще без свідомість.

Соломія у відчаї, адже зробила усе, що могла, а у лікарню не можна, бо обидві сестри потраплять у руки божевільних учених. Залишається тільки самотужки продовжувати лікувати Оксану і сподіватися на диво.