Відьми утікачки
Пролог
Я прокинулася від різкого стуку в двері.
Ще не розплющивши до кінця очі, підійшла й відчинила. На порозі стояла Злата — моя подруга. Вона була мокра до нитки, ніби щойно пройшла крізь зливу, а в погляді читався страх.
— Влада… впусти мене, будь ласка, — прошепотіла вона. — У місто приїхали ті, хто шукає чаклунів. Вони вважають, що я відьма.
Я не вагалася. Впустила її всередину, дала сухий одяг, гарячий чай, їжу. Вона мовчала довго, ніби нарешті дозволила собі повірити, що тут безпечно.
А потім усе змінилося.
Злата повільно підвелася з-за столу. Її погляд став чужим.
— Вибач… але я змушена це зробити.
Я навіть не встигла зрозуміти, що відбувається. Вона дістала з кишені маленький скляний флакон і бризнула мені в обличчя невідомою речовиною.
Світ розсипався на темряву.
Я прокинулася вже в іншому місці.
Я не знала, де я і як сюди потрапила.
Минали місяці.
Наді мною проводили експерименти. Я бачила таких, як я — відьом і чаклунів, зламаних, втомлених, приречених. Ми були не людьми для них, а лише матеріалом.
Але одного дня все змінилося.
Я, Кіра й Олеся втекли.
Тепер нас шукають.
Ми не просто вижили — ми хочемо дізнатися, хто стоїть за цим місцем. І зупинити їх.
А ще — звільнити всіх, хто залишився там.
Вони були впевнені, що ніхто не втече. Територія захищена від будь-якої магії.
Але вони помилилися.
Ми це довели.
#6446 в Фентезі
Відредаговано: 17.12.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
