Відьми не вмирають учора
ПРОЛОГ
Вечір міг би бути спокійним, якби не кров, що повільно всотувалася у ведмежу шкіру на підлозі. А все через пару закоханих дівчат: Власти Полуноч та Ореї Роси, приречених на страждання.
Вони стояли одна проти одної, і сльози Власти змішувалися з чужими гарячими краплями, що летіли до долу.
— Любо моя, я не хотіла… — голос Власти зривався на шепіт. — Пробач мені. Я справді намагалася все виправити
Рея не відповіла. Вона лише дрібно тремтіла, задихаючись від люті й безсилля. З її грудей стирчало руків'я «Милосердного» — клинка, що не залишав болю, але забирав життя.
— Орі, зрозумій: якби я цього не зробила, ти з минулого ніколи не пробачила б те, ким ти стала тепер.
Скляний погляд Реї згаснув, і вона важко осіла на підлогу помираючи. Та вже не вперше.
Власта не стала чекати, поки тіло охолоне. Не зводячи очей із примарного сяйва часового розлому, що безшумно пульсував у кутку кімнати, відьма зробила крок уперед — укотре вертаючись туди, де вони все ще були щасливими.
#1347 в Фентезі
#134 в Темне фентезі
#4492 в Любовні романи
Відредаговано: 28.08.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
