80. Аня. Суд демонів

— Ну от, ти договорилася з тим демоном у своїй голові! — обурено вичитувала мене Аліса. — Він запудрив тобі мізки, щоб викрасти Сашу і остаточно нас послабити! Ну. що він тепер тобі каже? Мабуть, сміється, що ти така дурна! 

 — Алісо, припини, — сказав Даня.  — Ти ж бачиш, що вона в шоці…

Я дійсно була в  якомусь дивному стані. Мені здавалося, що все це відбувається зараз не зі мною. а я ніби дивлюся на себе збоку, як у кіно. 

“Скажіть що-небудь, — звернулася я до діда Ніка, але він не відповідав. — Ви де?”

Та схоже, він пішов, може, й справді, просто використав мене, щоб завдати такого удару… Може, я помилялася, що довірилась йому… І Нік так само втерся в довіру Ангеліні, а потім зрадив її? Все було вкрай погано…

— Як вони сюди дістались… Ми ж ставили проти них пастки! — обурився батько Дані.

— Без магії нікому не подолати демонів, — сказала Аліса у відповідь. — Ваших мисливських пасток недостатньо! Ми не відмовимось від своїх сил! 

 — Щось ваші сили не дуже вам допомагають, — хмикнув брат Дані. — Отак просто з’являється демон і забирає вашого ватажка, а ви нічого не змогли з цим зробити… Теж мені чародійки… — він презирливо глянув на Алісу. 

— Посильніше за вас будемо, це вже точно! — вигукнула вона і в неї в руці загорілась блискавка. — Я кохаю Даню, ви можете просто залишити нас в спокої, раз вже не хочете нормально домовлятися?

 — Алісо, заспокойся, — Даня торкнувся її руки. — Нам треба виробити план дій…

Але цієї миті  всі навколо завмерли, ніби для них зупинився час, могли і далі рухатись і розмовляти тільки ми троє — я, Аліса й Даня. Я не встигла навіть рота розкрити, щоб запитати, що відбувається, коли перед нами відкрився портал. і з нього вийшов літній демон і з ним молода демониця, обоє були чимось схожі на Ніка. 

 — Вибач, Аню, що я зник, мені треба було терміново навідатися в інше місце, — звернувся до мене чоловік, немов до старої знайомої, і я впізнала цей голос. Це був дідусь Ніка. А дівчина, мабуть, його сестра? 

 — Що з Сашею, ви його бачили? — стурбовано запитала я. 

— Він зараз з Ліною і Ніком на суді. Нік був готовий відправити його назад до вас, коли визволив, але Саша сказав, що лишиться на суд над Ніком, моїм онуком і хлопцем вашої Ліни.

 — Ніка судять? Треба наша допомога? — запитала я. 

 — Це може бути пастка! — тут же сказала Аліса. — Не можна їм довіряти! 

— Аню, ми з тобою багато спілкувались. Тепер ти вирішуй, чи довіряєш мені, чи ні. Але мій онук у біді. І я мав прийти сюди. Якщо ви прийдете всі разом, якщо запевните демонів, що ви можете співіснувати, думаю, Ніка не стратять. Він дуже розізлив свого батька, мого сина, коли врятував твого хлопця… 

 — Алісо, Даню, ходімо, будь ласка, — я благально поглянула на них. — Якби вони хотіли нам зла, то, певно, просто вбили б прямо зараз, але ж не роблять цього? Поки дідусь Ніка був у моїй голові, він міг як завгодно нам нашкодити, але навпаки допомагав… Ми маємо повірити і допомогти Ніку, адже він наш друг! 

— Добре, ми підемо, — кивнула Аліса. — Але тільки заради Ліни і Саші.  Не заради Ніка. Треба щоб вони відпустили Сашу. 

 — Тоді ходімо, — сестра Ніка простягнула мені руку, і ми першими ступили в портал, за ними попрямували Аліса з Данею, а потім дідусь Ніка, який і закрив портал. 

За мить ми вже стояли в якомусь похмурому темному приміщенні, освітленому гасовими ліхтарями, що висіли на стінах. 

— Це тут відбувається суд? — пошепки запитала я в дідуся Ніка. 

— Так, — він вказав на трибуни, де сиділо багато різних демонів, які були вдягнені в тому ж стилі, що і сестра та дідусь Ніка.

— Отже, останні свідки тут, — сказав суддя, високий демон з маленькими червоними ріжками. — Всі три відьми в зборі. Сторона звинувачення готова дати свою пропозицію…

Продовження - завтра о 22.00!

Додавайте книгу в бібліотеку і ставте їй сердечко. щоб не загубити і дізнатися, що буде далі. Буду дуже вдячна за підтримку на конкурсі! 

Якщо ви ще не зареєстровані на Букнеті, це легко і швидко зробити, і тоді ви зможете у будь-який час читати багато цікавих книг!