79. Ангеліна. "Без тебе я нікуди не піду!"

"Ангеліно, демони викрали Сашу! Ти нам потрібна, допоможи!"

Я відчула, що Нік трясе мене за плечі, розплющила очі і побачила, що він схвильовано дивиться на мене. 

 — Що з тобою, Ліно? — запитав він. 

 — Схоже, Саша в біді… — прошепотіла я. Була досі ніби в якомусь трансі, хоча поступово приходила до тями, перед очима розвиднялось. — Аня сказала, що на них напали твої сородичі…

— Якщо ти про демонів, то казати на них "мої сородичі" не дуже правильно. Це так само, як казати, що люди — твої сородичі. Ти ж не відповідаєш за дію кожної людини, так? — сказав він трохи ображено. — От тому між нашими видами і є непорозуміння.

 — Вибач,  — мені стало соромно. — Я знаю, що ти не такий… Просто розхвилювалась. Що нам робити, ми зможемо його знайти? Твоя мама заборонила мені виходити з будинку, але я не можу просто сидіти і нічого не робити, коли таке трапилось..

— Якщо я врятую його, мене точно по голівці не погладять, — Нік зітхнув. — Хоч я і можу це зробити, маю підозри, куди його могли посадити.

 — Будь ласка, ходімо туди, — я благально зазирнула йому в очі. — Якщо ти допоможеш Саші, він можливо, стане на наш бік і передумає закривати портали..

Нік виглядав не дуже задоволеним, але сказав:

— Добре, я зроблю це. Але я все одно не вірю, що той придурок стане на наш бік. Ти  просто надто добра. А у мене скоро суд. Ти не розумієш, чим це все може для мене обернутись… Але я все одно готовий зробити це заради тебе. 

Він торкнувся долонею моєї щоки. Дивився з ніжністю, хоч я і розуміла, що йому важко зараз. 

 — Я дуже кохаю тебе, і зроблю все, щоб тебе виправдали, — прошепотіла я. — Не вірю, що не можна домовитися… Адже ти сам казав, що багато демонів не хочуть ворожнечі з людьми. Треба просто усім об’єднатися і заявити про свої наміри! 

Нік зітхнув, але більше нічого не сказав. Потім махнув долонею і я побачила портал. 

— Ну, ходімо. У нас мало часу. 

Я взяла його за руку, і ми разом ступили в портал. Як і минулого разу, у мене трохи запаморочилося в голові, але вже не так сильно, схоже, я звикала до такого “засобу пересування”. 

Ми зʼявились прямо в якомусь доволі темному коридорі, який ніби тільки для виду підсвічувався факелами. 

Але я одразу відчула Сашу і побігла до одних із ґрат.

Побачила, що Саша сидить на лавці, у нього на руках були якісь чорні металеві браслети.

— Вони ввели його в транс, він не тут зараз, бачить якісь сни, чи щось таке. Все через ті наручники, — прокоментував Нік. — Але щойно я зруйную ґрати, про це дізнаються інші демони, наглядачі. 

 — Тебе можуть заарештувати? — з тривогою спитала я. Все ж не хотіла, щоб становище Ніка погіршилося через мене. 

— Я і так не на кращому рахунку, ти ж знаєш. Це піде не в плюс, це точно, — він кивнув. — Але фіг з ним. Тримай свого дружка, хай він мені і не подобається, — Нік вдарив демонічною кулею в грати і вони розлетілись. Потім він підійшов до Саші, який все ще був в трансі, і розчавив долонями браслети, що були на його руках, і ті розсипались. 

Якраз в цю мить ми почули сигнал, який був схожий на тривогу. 

Саша вражено поглянув на нас:

— Де я? — запитав він, озираючись навколо. 

 — Ти в потойбіччі, — сказала я. — Треба вибиратися звідси, поки не з’явилися вартові! 

— Я відкрию для вас портал, — Нік зітхнув і відчинив портал. — Йдіть в нього, повертайтесь до себе. Вони зараз будуть тут.

 — А ти? —  я взяла його за руку. — Без тебе я нікули не піду! 

— Я йду на суд. Я і так запізнився. 

 — Тоді я піду з тобою, — рішуче сказала я. — А Саша хай повертається до дівчат! 

— Чому ти врятував мене? — Саша поглянув на Ніка. 

— Ясно ж, — він хмикнув. — Не хотів засмучувати Ліну. Забери її і йдіть. Ви троє разом з її подружками-відьмами тільки зрадієте, що нарешті мене здихались. Потурбуйтесь про Ліну. 

 — Чому ти вирішуєш за мене? — образилась я. — Я ж сказала, що нікуди не піду і залишуся тут!  Маю право! 

— Все це не має сенсу тепер, коли я випустив бранця, — він подався вперед і торкнувся губами моїх губ. — Прощавай, Ліно. 

 — Я теж залишусь, — раптом сказав Саша. — Піду з вами на той суд. 

Я вражено витріщилась на нього:

— Але навіщо? 

— Ти допоміг мені, а я спробую допомогти тобі, — сказав Саша…