78. Аліса. Несподіване завершення зустрічі

Я була в передчутті цієї зустрічі. Якщо відьми зможуть домовитись з мисливцями, нам з Данею тоді всі сторони дадуть зелене світло. Це було те, чого я бажала найбільше. 

Ми вже практично зібрали те закляття, правда, без Ангеліни ми навряд чи зможемо його використати. 

Але я вірила, що в останній момент вона зрозуміє, що демони — зло, і все ж повернеться на наш бік. 

Коли ми приїхали на місце, мисливці вже були тут. Їх було багато, людей тридцять. І то, це були ті, кого ми бачили. А я була впевнена, що була ще не менша кількість тих, хто спостерігав зі сторони. 

Ми підійшли до них. Я побачила Даню і одразу стало якось легше на душі.

— Що ж, розповідайте, в чому полягає ваша пропозиція? — запитав чоловік років сорока на вигляд, він був чимось невловимо схожий з Данею. Даня якраз стояв біля нього і свого брата.  — Ви дійсно можете закрити портали? І тоді ми перебʼємо разом всіх демонів, які лишаться на нашій території, на Землі?

 — Так, ми можемо їх закрити, — сказав Саша.  — Правда, зараз немає однієї нашої відьми, але як тільки вона повернеться, ми одразу можемо використати це закляття. І тоді демони залишаться замкненими в потойбіччі, людська енергія перестане їх живити, і вони самі  поступово загинуть.  Ваша ж задача буде — знищити тих із них, хто залишиться у нашому світі після закриття порталів. 

— В принципі, нас це цілком влаштовує. Однак якщо не буде демонів і потойбічних істот, ви будете зобовʼязані не використовувати магію. У вас точно має бути якесь закляття позбавлення сил. Ваші сили вже не будуть потрібні, адже так? Ви ж проти потойбічних істот і демонів їх використовуєте? — він уважно поглянув на нас. Все ж, було в його словах щось неприємне, ніби ми і не люди взагалі… Але ж Даня не такий, як його батько… Може, коли він стане керувати кланом пізніше, він зможе змінити цю упередженість?

 — Ми б не хотіли позбуватися сил, — відповів Саша. — Ми можемо їх не використовувати, коли все буде добре. Але хто гарантує, що не трапиться якоїсь халепи і нам не потрібно буде захищатися, раптом якісь нові демони з’являться, а ми будемо беззахисні? Ми можемо домовитися з вами, що не використовуватимемо магію проти вас, але повністю позбуватися магії недоцільно. 

— Якось же ми живемо без магії, — він насупився. — І боремось на рівні з вами і демонами. Ви теж можете навчитись цьому.

— Навіщо нам учитися вашим умінням, ми маємо інші здібності і не хочемо їх втрачати. Адже ми не говоримо, що це ви маєте вчитися магії, щоб бути як ми? Чому тоді ви диктуєте, що робити нам? — вигукнула я . 

— Ти дурна, раз не розумієш, що ніхто не може взяти і навчитись магії. Для цього треба мати магічну кров. Десь в вашому роду вона була. Не думайте, що без неї ви б могли отримати ці сили. 

— Якщо ми посваримось зараз, це буде тільки на руку нашим ворогам, — сказала Аня, яка увесь цей час мовчки слухала розмову Саші з Даниним батьком.  — Магія — це не зло, вона може бути корисна і вам, якщо ми будемо союзниками…

— Магія прийшла з потойбіччя, і вона — зло, — вперся він. 

— Нам дійсно не варто сваритися, — я зітхнула. — Я дуже хочу, щоб ми з Данею були разом, ми кохаємо одне одного. Ми можемо щось придумати. Якийсь компроміс. Чому ви хочете позбавити нас наших сил, боїтесь нас?

— Так, батьку, це неправильно, — кивнув Даня, переходячи на нашу сторону. Він буквально зробив крок вперед і став біля мене навпроти своїх родичів. — Я вважаю, що ми не маємо ніякого права змушувати відьом віддавати свої сили.

В цю мить я відчула щось неладне. Не встигла навіть обернутись, коли у нас прямо за спиною відкрився портал.

А коли я вже озирнулась, побачила, як якийсь демон схопив Аню за руку. От тільки Саша відштовхнув Аню і тоді демон схопив його і затягнув до порталу, одразу зачинивши його за собою…