73. Аліса. "Нам треба щось вирішувати"

Аня виглядала якось дивно. Вона ніби то нормально говорила, як завжди, а то робила паузи, наче прислухалася дійсно до якихось голосів, і це було трохи моторошно. 

Може, варто порадитись з Данею? Мисливці, певно, мали справу з вселенням демонів в людей… 

— Це я сама з вами розмовляю, — якось ображено сказала Аня. — Ви що, мені не вірите? 

— Але ти сама сказала, що в тобі якась сутність, — нагадав Саша. 

 — Я не відчуваю небезпеки, якщо і є якась суиність, вона не хоче нам зла. Коли я мало не потрапила під машину, саме вона мене врятувала, — раптом згадала Аня. 

— Зло вочевидь вміє добре замилювати очі… Ти ж бачила, як змінилась Ангеліна, — я зітхнула. — Може, Нік використав якусь приворотну демонічну магію чи силу, щоб закохати її в себе. 

 — Але чому б нам не вислухати, що саме хочуть сказати ці демони-переговорники? Раптом вони запропонують якийсь варіант, який влаштує всіх? — запитала Аня. 

— Тому що їм не можна довіряти. Вони можуть майстерно запудрювати мізки, а потім обовʼязково порушать будь-які домовленості, — Саша насупився. 

— Вони злякалися, що ми закриємо портали і без енергії людей вони всі загинуть, — припустила я. — От і вирішили вмовити нас не робити цього. Але якщо ми послухаємося, вони присплять нашу пильність і знищать поодинці! 

— Я не знаю, — Аня зітхнула. — Моя інтуїція підказує, що вони не обманюють нас…

— Сашо, вони ж вбили твою бабусю… І батьків твоїх, хіба ні? Хіба ти зміг би жити в мирі з ними? — я поглянула на Сашу.  

— Ні, не зміг би, — він, не задумуючись ні на мить, похитав головою. 

— І родичів Дані вони вбивали, — додала я. 

— Нам треба знайти Ангеліну, — зітхнула Аня. — Бо зараз, коли вона емоційно нестабільна, може стати легкою здобиччю для наших ворогів…

— Певно, Нік це все спланував. Заманити Ангеліну в пастку. Що як він її візьме в заручниці? — я зітхнула.

— Нік кохає Ангеліну, — заперечила Аня. — Думаю, він захистить її. Нам треба зв’язатися з ним, йому ми можемо довіряти, на відміну від інших демонів. Бо він міг нас убити багато разів, але ж не зробив цього… Тому ми маємо зустрітися з ним і потім уже, залежно від того, що він скаже, будувати план подальших дій…

— А раптом у нього все ж якийсь план? — я насупилась. — Не думаю, що він не знав, хто Ангеліна, коли познайомився з нею.

 — Можливо, зразу, коли знайомився, він мав якийсь план, але зараз він же не вбив її і не викрав, хоча мав таку можливість, і не один раз!  — стала захищати Ніка Аня. — Я думаю, він дійсно закохався в неї, і тепер на нашій стороні! 

— Нам треба щось вирішувати, — я схрестила руки на грудях. — Ми планували закрити портали, ви не забули? Хіба це не наша вища мета? Я проти переговорів з демонами. 

 — Серед людей живе чимало демонів, думаєш, закриття порталів вирішить цю проблему? — засумнівалась Аня. 

— Їх стане обмежена кількість. І ми їх поступово повбиваємо. Ми разом з мисливцями та іншими відьмами цілком можемо з цим впоратись, — впевнено сказала я. — Давайте зустрінемось з мисливцями і поговоримо. Десь на нейтральній території. 

 — Так, це гарна ідея, — кивнув Саша. — Може, мисливці зрозуміють, що ми не їхні вороги, і, об’єднавшись із ними ми вирішимо проблему з нечистю раз і назавжди. 

Аня насупилась, але нічого не сказала. 

—  Тоді я зараз же йому подзвоню, — я кивнула і дістала мобільний. Набрала Даню і сказала: — Даню, ми хочемо зустрітись з мисливцями. Ми знайшли спосіб закрити портали, але нам потрібна ваша допомога. Якщо ми домовимось і обʼєднаємось, то зможемо відділити їхній світ від нашого. Влаштуй нам зустріч з вашим лідером, або керівною верхівкою…