72. Аня. Ритуал очищення?

Коли Ангеліна втекла, я розгублено поглянула на Сашу з Алісою:

 — Нам не треба було бути такими категоричними, ми ж бачили, що вона в шоці. Тепер з нею може щось трапитись, а ми будемо винні…

— Але як ми могли бути не категоричними? Їй все одно, що Нік — демон, ти ж бачила, — Саша підтис губи. 

 — Не всі демони погані, — у мене було таке відчуття, немов ці слова прозвучали у моїй голові, а я лише повторила їх. 

— В сенсі? — тут вже в розмову втрутилась Аліса. — Демони — це демони, вони зло. Вони хочуть вбивати людей і вбивають їх. Авжеж, вони погані. 

 — Люди теж вбивають їх. Ви знаєте, що раніше на земля мирно жили як демони, так і люди, а потім людям стало тісно, і вони витіснили своїх сусідів у потойбіччя? 

— Звідки така інформація? — запитав Саша. 

 — Я не знаю… — трохи розгублено сказала я. Дійсно нічого такого не траплялося мені досі ні в книгах, ні ще десь. І тим не менш я була переконана, що це було правдою. 

— Потойбіччя завжди існувало, це навпаки вони звідти прийшли до нас. А не ми їх вигнали туди, — похитав головою Саша. — Так написано в усіх книгах. 

— Книги писали люди, тож зрозуміло, що вони висвітлили у них свою точку зору. А у книгах демонів усе навпаки — люди зображені агресорами, які знищували демонів. І невідомо, хто більш правий, можливо, правда, як завжди, десь посередині…

— У демонів є книги? — здивувалась Аліса. — Щось всі ті тварюки не були схожі на тих, хто зачитується історією. 

 — У них безліч книг, я сама бачила в порталі бібліотеку. — це вже я сказала сама, не вслід за тим дивним голосом. — Але я не знаю, що там. Дуже хотілося б їх почитати, можливо, тоді ми б зрозуміли, як усе було насправді…

— Якщо не знаєш, то з чого вирішила їх захищати? — насупився Саша. — Демони вбили мою бабусю. Я ненавиджу їх. І ця ненависть ніколи не зникне. 

 — Ненависть не призведе ні до чого хорошого, треба домовитися і припинити цю ворожнечу. — знову озвався голос в моїй голові, і я слухняно повторила все за ним. 

— Аню, ти серйозно? Вони тебе викрадали, а ти хочеш "припинити" ворожнечу? — Аліса в шоці вирячилась на мене. 

 — Не можна за поведінкою однієї людини судити про всіх, так само і те, що робить якийсь один демон, не значить, що всі вчиняють так само. Треба призначити зустріч в якомусь нейтральному місці і зібратися там для розмови, — сказала я, сама не розуміючи при цьому що призначити, з ким і навіщо.  Я ніби читала текст якогось диктанту.

— Ти серйозно хочеш розмовляти з демонами? — Саша зітхнув. — Я знав, що ти пацифістка, але це вже занадто. Вони людей вбивали, відьм вбивали, нищили все. З ними не можна домовитись. Їх треба знищити і ізолювати.

 — Ну ось Нік нікого не вбивав, — це вже сказала я сама. — Він навпаки нас врятував. 

— Звідки ти знаєш? — запитала у відповідь Аліса. — При нас не вбивав, але це не означає, що не вбивав взагалі. 

 — Не знаю. Але відчуваю, що Нік не хоче нам зла, і є ще інші його сородичі, які теж хочуть домовитися з людьми. Вони хочуть призначити зустріч, щоб поговорити про це все, що відбувається і дійти якогось рішення…

— Ти що, виходила на звʼязок з демонами, не сказавши нам? — Саша уважно поглянув на мене. 

 — Я не знаю, — розгублено розвела я руками. — Здається, навпаки, хтось виходить на зв’язок зі мною… Це вже не вперше… Я чую голос у своїй голові…

 — То може, тобі треба звернутися до психіатра? — запитала Аліса, вона виглядала роздратованою. — Ти просто перевтомилась, і тобі щось ввижається…

— Голос? Це може бути небезпечно, — додав Саша. 

 — Якби я не була відьмою, то я б подумала, що в мене шизофренія чи щось таке, — відповіла я. — Але зараз думаю, що це дійсно хтось звідти, з потойбіччя, спілкується з нами…

— Давай проведемо над тобою ритуал очищення. Що як сили зла нашіптують тобі щось, а ти приймаєш це за свої думки? — запитав він тут же. 

 — Що за ритуал? — з підозрою запитала я.  — Будете виганяти з мене духів? Як у тому фільмі про екзорциста? 

— Так, — він кивнув. — Або інші… Сутності. Наприклад, демонічні. 

Мені стало не по собі, мурашки побігли по спині. 

 — Може,  воно якось саме минеться? —  поглянула я на Сашу. — Без тих ритуалів? 

— Ні, саме воно точно не "минеться", — він похитав головою. — Чи демон таки оволодів тобою і тепер саме він з нами розмовляє?...