68. Ангеліна. Хвилюючий момент

Я якраз дошила моделі, треба було приміряти їх на дівчат. Я вже зідзвонилась з тими дівчатами, яких порекомендував мені Нік, але ж у мене і вдома були моделі. Я почала шукати подруг і почула їхні голоси аж коли підійшла до бібліотеки.

Але те, що я почула, ввело мене в шок. Даня  — мисливець? Хоча… Він дійсно виглядав сильним. Але більше мене розчарувало інше: Аліса до того ділилась зі мною переживаннями, а тут прийшла до Ані, а не до мене. І не до нас двох. Це було образливо.

Я зайшла до бібліотеки. Я не була з тих, хто прикидається, що нічого не чув. 

Поглянула на них і спочатку хотіла побачити, що вони зроблять і скажуть.

 — Ліно, добре, що ти прийшла, — зраділа Аня. — Може, ти щось підкажеш, як нам діяти, тут у Аліси проблеми, з Данею, виявляється, він мисливець. і його родина дуже категорично налаштована проти їх стосунків…

Аліса мовчала, похмуро втупившись в килим під своїми ногами. 

Ну, добре, що вони мені принаймні це сказали. Я видихнула. Значить, не все так погано.

— Але хіба може родина вирішувати за нього? Він повнолітній, — я знизала плечима. — Інша справа, чи ти точно впевнена, що він не шпигун? Якщо ти в ньому впевнена, я думаю, нам лишається тільки прийняти це. Хоч не буду обманювати, мені не дуже подобається, що мисливці діють і проти відьом теж, а не тільки проти демонів і потойбічних істот.

 — Я в ньому впевнена на всі сто відсотків, — сказала Аліса.  — Даня  був готовий  піти з мисливців, щоб бути зі мною, але чи його відпустять? Я не впевнена. Дуже хвилююся, щоб з ним нічого не трапилось…

— Ну, нам певно доведеться питати твого хлопця, Аню, — я поглянула на Аню. — Він же в нас типу "вчитель", чи щось таке.

 — Так, пропоную поговорити з Сашею, — кивнула Аня. 

 — Тільки якщо він скаже, що я маю покинути Даню, я цього робити не буду! — наїжачилась Аліса. 

— Та ми ще з ним не говорили, що ти одразу так… Але давайте поговоримо з ним після мого показу, він вже завтра, прошу, мені треба, щоб у нас все пройшло добре. Це дуже важливо для моєї майбутньої карʼєри!

***

Я дуже хвилювалася, щоб усе пройшло добре. Звечора довго не могла заснути, прискіпливо перевіряючи костюми, чи ніде немає якоїсь плямки чи складки. Хотілося, щоб усе було ідеально. А ще на показ мав прийти Нік. Він, як і обіцяв, знайшов для мене двох дівчат моделей і напередодні ми зустрілися і поговорили, я взяла їхні мірки. 

Обидві дівчини були дуже вродливі, чорняву звали Каміла, а руду Дана. І зараз, коли я лежала без сну, думала, а раптом хтось із цих дівчат сподобається Ніку більше. ніж я? Я ревнувала його до них, бо вони були його знайомими, і нічого не могла з собою зробити. Нік вже став для мене такою необхідністю, як повітря, я не могла уявити, що буде, якщо я його втрачу…

Але зрештою все ж мені вдалося заснути. А день почався з різних клопотів, дзвінків від рідних і друзів. які теж пообіцяли прийти, як “група підтримки”. І Нік мені подзвонив і сказав, що неодмінно буде, і що він впевнений — я стану першою серед усіх учасників. 

Вже в самому актовому залі університету я не мала часу на хвилювання. Коли побачила дівчат, одягнених у власноруч пошиті мною вбрання, я відчула гордість. Почула позаду себе голос Ніка і, зрадівши, озирнулась:

 — Дякую, що прийшов, — сказала тихо. дивлячись йому в очі. — Це дуже важливо для мене…

— Я не міг не прийти, — віон обійняв мене. — Нервуєш? Не переживай, ось побачиш, ти ще перше місце займеш. Все буде добре…