66. Аліса. Несподіване завершення побачення

Наступного дня, якраз коли ми вже потренувались, Даня написав мені:

"Ми весь час гуляли вулицями, як школярі, ти не будеш проти, якщо сьогоднішнє побачення пройде в квартирі?”

Я відчула хвилювання. В квартирі… Чи значить це, що… 

"Так, я не проти", — відповіла я так, ніби мене це зовсім не схвилювало, хоча насправді я була дуже схвильована. 

Добре, що йшла до кімнати, коли він мені написав.

"О котрій і куди приходити?" — додала другим повідомленням, коли вже починала перебирати свій гардероб. 

“Я можу приїхати по тебе. Або зустрітися в іншому зручному тобі місці, якщо не хочеш, щоб подруги нас “засікли”.

Я подумала, що краще я сама приїду, ніж мене знову застукають з Данею, не хотіла, щоб на нас дивилися.

"Давай  приїду", — погодилась я.

Врешті-решт ми домовились зустрітись недалеко від мого будинку, але не прямо біля нього. Я вдягнула бордову сукню до колін сьогодні, вона була у мене одна така. Коли я сіла до Дані в машину, він дивився на мене, ніби зачарований. 

 — Ти така гарна,  — сказав і нахилився, щоб поцілувати мене.  

Я прикрила очі і відповіла на поцілунок, щойно його губи торкнулись моїх. Серце билось так швидко. Раптом я в чомусь налажаю… Блін… Я дуже хвилювалась, як сьогодні все пройде.

— Дякую… Незвично бути не в чорному. Але я дуже рада, що тобі подобається. 

 — Ти мені подобаєшся в будь-якому одязі, — його губ торкнулася легка усмішка. 

Ми поїхали, дорога зайняла доволі багато часу. Приїхали до одного з великих житлових масивів, заїхали на паркування, а потім пішли до ліфту.

Коли зайшли в ліфт, Даня  знову обійняв мене і поцілував. 

 — Я дуже тебе кохаю, — прошепотів він мені на вухо.  

— Я теж тебе кохаю, — відповіла я. По тілу пішли мурашки. Але мені не було страшно, коли це був він. Це було скоріше передчуття.

Ми вийшли на пʼятнадцятому поверсі, підійшли до одних з дверей, Даня їх відчинив, а коли ми зайшли всередину, він знову обійняв і поцілував мене. 

Я відповіла на поцілунок, пригортаючись ближче до нього. В якусь мить моя спина торкнулась стіни і Даня підняв мене на руки.

 — Я божеволію від тебе, — прошепотів він мені на вухо. 

— Я теж, але… — я ледь прикусила губу, коли наші погляди зустрілись. — Я ще ніколи не… Ну… — здається, мої щоки починали палати. — Пробач, якщо щось не так зроблю… 

 — Тобі не треба вибачатися. — сказав він. — Хіба, якщо ти ще не готова, то можеш сказати, і ми просто побудемо разом, я хочу, щоб тобі було комфортно…

— Я готова, бо це ти, — видихнула я йому в губи і сама токрнулась своїми губами його, прикриваючи очі. 

Даня підхопив мене на руки, коли почув ці слова, і вже за пару секунд ми були в спальні. Він поклав мене на ліжко і знову і знову шепотів різні ніжності, коли цілував мене і роздягав.

Я почувалась як у якомусь сні, мені було дуже добре, хоч і трохи хвилююче. Але зовсім не страшно, бо я кохала Даню, він був для мене найважливішою людиною. 

 — Я так довго цього чекала, — прошепотиіла я, дивлячись в його очі. 

— Я теж… Кохаю тебе, — і він накрив мої губи поцілунком, прикриваючи очі. Я теж заплющила очі…

*** 

Мене розбудив якийсь шум, здається, хтось говорив десь поруч. Я одразу розплющила очі і побачила, що лежу в ліжку Дані. А голоси чутно з іншої кімнати, вже десь за дверима. Я швидко вдягнулась і вже хотіла підійти до дверей, коли вони самі відчинилися.

— Я так і знав, ти спав з нею! З відьмою, яка написала того листа! — вигукнув якийсь хлопець років двадцяти пʼяти, дуже схожий на Даню рисами обличчя. 

— І що з того?! Це моє життя! Іди геть, брате! — Даня став між нами. 

— Зараз тут буде вся наша родина, і тоді ми вирішимо, що з тобою робити! А відьму буде покарано за те, що спокусила тебе і збила з правильного щляху!..