64. Ангеліна. Приємне передчуття

Я на якусь мить задумалась, і вирішила, що в чомусь Аліса таки має рацію. 

 — Може, так і зроблю… О. до речі, ти ніколи не мріяла стати моделлю? 

— Хіба я схожа на тих, хто мріє стати моделлю? — вона закотила очі. — Ні, ну не те щоб я не хотіла бути красивою, чи щось таке. Але ну це явно не моє. У мене весь одяг плюс-мінус однаковий.

 — Ну, ти досить красива, у тебе… оригінальна зовнішність, — сказала я. — Що як  я зроблю кілька речей в твоєму стилі, і подарую їх тобі, а ти допоможеш мені продемонструвати їх на показі? Я хочу виграти головний приз!  І Аню візьмемо, а ще Нік пообіцяв попросити кількох своїх знайомих моделей…

— Навіть не знаю, — вона трохи розгубилась. — Ну якщо Аня погодиться, то я не проти. Але як ми будемо виглядати на фоні тих моделей? Ти ж не зробиш з нас якесь посміховисько?

 — Звичайно, ні, я хочу всю концепцію своєї колекції побудувати навколо того, що всі дівчата різні, і не варто всіх стригти під один гребінець, а потрібно кожній підібрати такий одяг, який підкреслить її “родзинку”. Думаю, журі має сподобатися мій задум! Бо у інших учасниць будуть стандартні інстаграмні луки, а в мене  точно така колекція, яка вирізниться на загальному фоні. Наприклад. тобі придумаю щось готичне, Ані романтичний стиль ретро, комусь із дівчат футуристичний стиль і все таке…

— Ну добре, тоді я не проти, — вона кивнула. — Мені можна щось з червоним, не обовʼязково чисто чорне. 

 — Супер, дуже рада, що ти погодилась! — вигукнула я. — Тоді прямо сьогодні розпочну роботу над цими образами і потім дам вам на схвалення. Бо часу зовсім небагато, показ всього за тиждень…

— Ну, працюй, а я збираюсь поспати. Довге святкування у нас вийшло…

 — Добре, я задоволена тим, що Аня з Сашею таки знайшли спільну мову, — усміхнулась я.  — Тепер і ми можемо відпочивати… 

— Ага, може тепер Саша не буде так до нас придиратись щодо вечорів, — кивнула Аліса. — Ходімо, треба дійсно поспати….

***

Наступного ранку коли ми всі вийшли снідати, Саша і Аня поводились дуже кумедно. Аня виглядала щасливою і весь час, коли думала, що ніхто не бачить, закоханими очима дивилась на Сашу. А він поводився точнісінько так само. хоча й напускав на себе серйозного вигляду. 

Але я трохи заздрила їм. Тому прямо за сніданком написала повідомлення Ніку. 

"Привіт, які в тебе плани на сьогоднішній вечір? Я б хотіла провести його з тобою…" — може, це звучало трохи не по-дівочому, хтозна. Але я дійсно хотіла цього. Правда, Нік, через те, що він був іноземцем, міг і не зчитати мого натяку. — "Я б запросила тебе до себе, але ж я живу зараз з подругами…" — додала. 

Потім подумала, що це, певно, занадто, і хотіла все видалити, але він вже прочитав повідомлення й одразу прислав відповідь: 

"Я вже давно хотів тебе запросити до себе. але не наважувався. — відповів він. — Думав, чи в Україні таке є прийнятним?”

"Ну, не чекати ж з цим до весілля!", — я поставила веселий смайлик. Хоча насправді дуже хвилювалась і просто ховала за цією веселістю своє хвилювання. — "Тоді скидай адресу і час, я приїду…" 

— Що у тебе там такого веселого, ти так усміхаєшся, — Аліса хитро поглянула на мене. 

 — Листуюся з Ніком, — сказала я. — Про те, про що ми з тобою говорили…

— І про що це ви без мене там говорили? — Аня ледь насупилась, але було видно, що жартома. 

— От не було б тут твого хлопця, я б відповіла, — ми з Алісою синхронно усміхнулись. 

Я була в передчутті… Треба заїхати до магазинів і купити собі щось новеньке з одягу! Дуже хотілось, щоб цей вечір в усьому став особливим…