41. Аня. Хвилююча мить

Весь день я ходила, як на голках, думаючи про те, що ми з Сашею будемо цілу ніч триматися за руки. Це було дуже хвилююче…

Коли настав вечір, здавалося. він теж почувався ніяково. Якби це було просто побачення, то все було б простіше, а так ми обоє не знали, що сказати, і в результаті довго сиділи в бібліотеці, обклавшись книгами. 

А потім я все ж стала позіхати і відчула, що мої очі злипаються…

 — Мабуть, треба йти спати, — сказала я. 

— Так, — він кивнув. — Я піду прийму душ і перевдягнусь. І прийду до тебе. 

Я помчала в свою кімнату. Пожалкувала, що у мене тільки піжама в ведмедиках, вона була якась дитяча. Чому я не купила якусь сучасну одежину для сну? Чи залишитися в штанах і футболці? 

Поки я роздумувала над цим питанням, Саша вже прийшов, тож довелося залишитись у піжамі. Саша був у футболці і шортах. Ми лягли на ліжко, але на певній відстані одне від одного, що було не дуже легко, бо ліжко було нешироке. 

 — А як ти зрозумієш, що мені сниться той портал? — запитала я.  — Ти теж будеш у моєму сні?

— Так, я увійду в твій сон. І якщо портал зʼявиться, то роздивлюсь все. Думаю, так нам буде краще зрозуміло, що відбувається. 

 — О’кей, тоді спробую заснути, — я простягнула руку до нього, і він торкнувся моєї долоні. По моїй шкірі одразу побігли мурашки, і я усміхнулась з заплющеними очима. 

Але сон ніби випарувався. Почувалася бадьорою і  енергійною, і як не старалась задрімати, нічого не виходило. Я навіть почала рахувати задом наперед, як радила мені бабуся — і все без толку. 

— Якось так хвилююче, — прошепотів він. — Ти теж не можеш заснути?

 — Ага, не можу, — відповіла я, розплющивши очі.  — Може, поговоримо про щось, і тоді сон швидше прийде? 

Мимоволі мої очі прикипіли до його губ. Що, як він мене поцілує? Що робити далі? Звісно, в теорії я все добре знала, а на практиці… Якась інша дівчина не парилась би цим, але я звикла, що в мене все було ретельно сплановане і продумане. 

Він ледь облизнув губи і шумно видихнув повітря. 

— Якщо будеш так дивитись, я ніколи не засну. 

 — Ой, вибач, просто в тебе красиві губи, — сказала я перше, що спало на думку і відразу почервоніла. Мабуть, він подумає, що я на щось натякаю… От дурепа!  — Ну і весь ти симпатичний, — додала ще дурнішу фразу. Це тільки я в такі особливі моменти здатна все зіпсувавти…

Саша знову видихнув повітря і раптом подався вперед, торкаючись губами моїх губ і прикриваючи очі. 

Цієї миті я ніби відпустила свої тривожні думки, все виходило саме собою, мої губи розтулилися, відповідаючи на поцілунок, а руки обійняли його за шию. Я почувалася такою щасливою, як ніколи раніше…

— Чорт… — буркнув він, відриваючись від мене. — Що ти робиш зі мною… 

 — Вибач, — зніяковіла я. — Я більше не буду…

Хоча насправді мені хотілося, щоб цей поцілунок знову повторився, а може, і навіть щось більше…

— Я старший за тебе, — він зітхнув. — Он у дівчат всі студенти, однолітки. А мені вже все ж двадцять пʼять.

 — Хіба це так багато? — здивувалася я. — Не сорок п’ять же! Ти цілком молодий, сім років — це невелика різниця. 

— Впевнена? — він зітхнув, трохи стиснувши мою долоню. 

 — Так, — у мене пересохло в горлі від хвилювання, але я жодної секунди не вагалася з відповіддю. 

— Ну, в будь-якому разі, це буде не тут і не зараз, якщо ми вирішимо, — він все ще важко дихав. — Треба зосередитись на твоїх снах зараз. Хоч і всі мої думки не про це… 

 — Ага, але можна… ну, щоб ти мене обійняв? — запитала я. — Може, так я швидше засну…

— Добре, — він кивнув і обійняв мене зі спини, обпікаючи подихом шию. 

Я дійсно відчула, що розслабляюсь, мені стало тепло і затишно, і мої очі самі собою  заплющились…