38. Аня. Пропозиція Саші

ніч перед цим

Я ступила крок у напрямку порталу, відчуваючи, що мене тягне до нього, як магнітом. Ці іскорки, що миготіли в його темряві, були схожі на сузір’я, і ще мені чулася тиха-тиха, але дуже приємна музика. Хотілося дізнатися, що там, за порталом? Я вже простягнула руку до нього, але тут почула якийсь голосний звук, і мене ніби щось потягнуло назад. Я розплющила очі і зрозуміла, що лежу на ліжку, а звук, який я почула — всього лиш дзвінок будильника. 

То той портал у нашому саду мені наснився? Але цей сон був таким яскравим, і коли я заплющувала очі, то досі бачила ті іскри, а в вухах чувся той тихий спів… Аж трохи не по собі було від того. 

Я пішла у ванну, вмилася холодною водою і сказала, як мені радила бабуся, коли мені маленькій снилося якесь жахіття: “Куди ніч — туди сон”. Після цього видіння ніби трохи відступило, хоча я все одно дуже добре пам’ятала все. 

“Треба подивитися в книзі Горпини, до чого це, що робити, коли сниться портал”, — подумала я. Але спочатку треба було поснідати. Аліса теж виглядала замисленою, як і я, а от Ангеліна, навпаки, була балакучою і веселою. 

— Що ви якісь такі сонні? Я ще зранку це помітила, але зараз виглядаєте ще гірше. Ви взагалі спали? Чи втікали з дому? — запитала вона, дивлячись на нас. — Це що, тільки мені треба вночі сидіти тут?...

 — Мені наснився якийсь дивний сон, — сказала я. — От сиджу і думаю, що б це могло значити…

— Сни у відьм бувають непрості, наприклад, віщі, — зауважив Саша. — Що саме тобі снилось?

— Мені привиділося, що у нашому саду відкрився портал, і він був якийсь такий гарний… — сказала я. — Мене прямо тягнуло до нього, і я мало не увійшла туди, але тут задзвонив будильник, і я прокинулась. 

— Портал в потойбіччя? — Саша насупився. — Щось мені не подобається цей твій сон. 

 — Мені здалося, що з нього звучала приємна музика і хтось мене кликав на ім’я, — продовжувала пригадувати я. — Коротше, якийсь дивний не то сон, не то видіння. Треба піти подивитися те місце, біля великого дуба. 

— Якщо тебе туди кликали, то точно йти не варто, навіть уві сні. Запамʼятай. Бо це може бути якась пастка. Хоча з іншого боку також є шанс, що ти відчуваєш, що хтось в біді.

 — Я теж про це подумала… Раптом якусь відьму заманили в портал і вона кличе на допомогу? Але щось там було підозріле, у тій темряві і музиці… Думаю, це все ж підступи наших ворогів… І як тепер мені бути? Боюся, що засну і знову побачу його, але буде ще рано для будильника і мене таки туди заманять, — я аж зіщулилась від такої перспективи.  

— Ти — сильна відьма. Тобі треба памʼятати, що ти сама керуєш своїм тілом, як реальним, так і астральним. Ти можеш контролювати той сон, бо він твій, — сказав Саша. — І твої ментальні сили більші, ніж у Ангеліни та Аліси. 

 — Значить, мені треба потренуватися керувати своїми снами… Ще поки я не була відьмою, то читала про усвідомлені сни, що люди можуть навчитися керувати своїми снами і змінювати погані на хороші… Ти можеш мене навчити? — спитала я в Саші.

— Ну, можна спробувати, — він кивнув. — Я можу увійти в твій сон разом з тобою. Але я не матиму там сил. Тільки є один нюанс… 

 — Який нюанс? — я запитально поглянула на нього. 

— Щоб увійти в твій сон без проблем я маю еее… Спати з тобою, — він поглянув на мене.

 — Ну, логічно, — сказала Ангеліна і засміялась. — Що тут такого, чого ти так почервоніла? — запитала вона в мене. 

— Просто спати разом, — тут же додав Саша. — Ну, за руку триматись. Тоді я зможу увійти в той сон.

 — А, за руку… — я полегшено видихнула. — Добре, я не проти…

 — Спершу за руку, потім можна і за щось інше, — продовжила зубоскалити Ангеліна. 

 — Щось у тебе сьогодні надто гарний настрій, дивись, щоб якийсь черговий демон тобі його не зіпсував, — повернулась Аліса до Ангеліни…