26. Аня. Перше запрошення на танець

Хоча хлопці Аліси і Ангеліни були дуже симпатичні, кожен по-своєму, та все одно для мене найкрасивішим здавався Саша. До того ж, він мав магічні здібності, чим точно не міг похвалитися жоден з них. 

Коли хлопці підішли і привіталися з нами, дівчата відрекомендували їх.

 — Це Нік, — сказала Ангеліна, беручи свого супутника під руку. — Він приїхав з Англії, де довгий час жив з батьками. Але тепер навчається в нашому універі. 

— А це Даня, — Аліса поглянула на Даню. — Він… Ееее… 

— Я теж тут навчаюсь, — усміхнувся хлопець. — Щось ти зовсім розхвилювалась, — прошепотів він достатньо голосно, звертаючись до Аліси. — Все добре, не хвилюйся.

 — Добре, — вона усміхнулась йому. — Я просто сумнівалася, чи вийде в тебе прийти, ти казав. що дуже зайнятий своїм… е-е-е… спортом…

 — О, то ти спортсмен? — усміхнулась до нього Ангеліна. — А яким саме спортом займаєшся? 

 — Стрільбою з лука, — випалила Аліса перш ніж Даня щось встиг сказати. 

Той лише усміхнувся і кивнув головою. 

 — Ходімо досередини? — запропонувала я. 

— Так, ходімо, — кивнув Саша і поглянув на всіх. Всі теж кивнули.

Я помітила, що Даня якось надто уважно дивився на Ніка. Може, боявся, що такий стильний красунчик захоче відбити в нього Алісу? Але та не зводила з нього закоханого погляду, тож, схоже, побоювання Ніка не мали під собою грунту. 

Ми пройшли до залу. де грала музика і танцювали парочки. Даня одразу запросив Алісу,  і вони приєдналися до танцюючих. А ми залишилися вчотирьох. 

Запанувала мовчанка, ніби кожен не знав, з чого почати розмову. Я вирішила рятувати ситуацію. 

 — Тут прикольно, правда? Я раніше ніколи не ходила на вечірки…

— Взагалі ніколи? — здивувалась Ангеліна. — Тобі ж вже скільки… Двадцять? Вісімнадцять? І все ще не ходила? 

 — Ага, ну мені було якось нецікаво… І бабуся казала, що на вечірках може бути небезпечно. Якщо я піду сама. А з вами мені дуже комфортно, — я усміхнулась. 

— Що небезпечного може бути на вечірці? — Ангеліна закліпала очима. — Обіллють коктейлем сукню? Хоча, якщо замислитись, це дійсно небезпечно… Якщо сукня дорога.

 — Ну, часом трапляються не зовсім порядні хлопці, — заступився за мене Саша. — Тож я розумію Аніну бабусю…

— Ну, може, — Ангеліна махнула рукою. — Але мені такі не траплялись! От Нік, він дуже порядний! 

 — Дякую, — Нік усміхнувся їй, — мені дуже приємно це чути…

Зрештою він теж простягнув Ангеліні руку, і вони пішли танцювати. 

Я чекала, що Саша теж мене запросить, це було дуже хвилююче

— Може… Ну, раз вони вже танцюють всі, теж підемо? — він трохи схвильовано поглянув на мене. — Тобто, потанцюєш зі мною? 

 — Так, давай, — я відчула, як моє серце прямо закалатало в грудях. Це вперше мене запрошували на танець. 

Бо в універі я на вечірки не ходила, а в школі пробувала кілька разів прийти на шкільні свята, але так весь час і стояла біля стіни, дивлячись, як танцюють інші. Мабуть, не треба було про це розповідати, я показала себе в очах друзів якоюсь невдахою…

Але Саша дивився на мене, немов заворожений, і всі мої сумніви розвіялись, я взяла його за руку, якраз грала повільна мелодія, і ми закружляли в танці. 

 — Знаєш, я дуже рада, що ми зустрілися, хоч і за таких сумних обставин, — тихо сказала я, дивлячись йому в очі. 

— Я теж радий, — він кивнув, також не відводячи від мене погляду. — І радий, що сила бабусі перейшла саме вам. Вона казала мені, що скоро помре, — він зітхнув. — Але так, до такого неможливо підготуватись.

 — А як тобі хлопці Аліси і Ангеліни? Здається, вони їм підходять, — усміхнулась я. 

— Чесно? Обидва мені якось не дуже зайшли. Якесь шосте чуття, чи що. Але може це тому що я тепер несу за вас відповідальність. Ну, принаймні я так відчуваю, — зізнався він. 

 — Може, ти просто перестраховуєшся, — я знизала плечима. — А взагалі, є якийсь магічний спосіб перевірити людину, чи хороші в неї наміри? 

— Ну, у мене є оце шосте чуття. На досвіді. Воно ніби і мовчить на цих двох в плані прямої небезпеки, але щось все одно не дає мені спокою. Щодо заклять, я ніколи такі не накладав. Я більше по бойовій магії. 

 — Коли прийдемо додому, я запитаю в книги про такі закляття. Думаю, вони згодяться нам у майбутньому…

Раптом я почула якийсь шум, і ми обоє, немов по команді, озирнулися в його напрямку…