25. Ангеліна. В передчутті зустрічі

Напередодні вечірки, у четвер увечері, я набрала номер Ніка, і коли почула його голос, запитала:

 — Привіт. які в тебе плани на завтра? 

— Привіт, та поки ніяких. До речі, думав з тобою десь прогулятись. А то ти була зайнята останні дні. Я вже думав, що ти мене уникаєш. 

 — В мене був трохи… напружений період щодо навчання, — ухильно сказала я. — Але завтра  я з друзями йду на вечірку в універі, пам’ятаєш, ти питав чи проводяться в нас вечірки? Якщо хочеш, можеш піти з нами…

— О, круто, так, я хочу на вечірку, — він кивнув. — Дуже радий, що ми підемо туди разом. Це означає, що ми разом. Ну, як парочка? 

 — Ага… — я відчула, що мої губи мимоволі розпливаються в усмішці. — Як парочка…

Схоже, я закохалася у цього красунчика по самі вуха! 

— Клас! — він усміхнувся. — Значить, парочка. Я дивився багато телевізору українською всі ці дні, щоб говорити більш природно. У мене нормально виходить?

 — Так, у тебе гарно виходить, хіба що краще казати не “дивився багато телевізору” а “багато дивився телевізор”. Ну це навіть мило звучить, така родзинка… Я тебе познайомлю зі своїми подружками, вони дуже цікаві! 

— Клас, — знову кивнув він. — Тоді побачимось завтра? За тобою заїхати? Чи ми зустрінемось там?

 — Давай там зустрінемося, ми з дівчатами поїдемо разом, вони будуть зі своїми хлопцями, так що трохи потусимо разом, а потім можна буде і десь усамітнитися… — я сама незчулася як ці слова злетіли з моїх губ. Хоча мій розум сигналізував, що Саша наголошував, що нам треба триматися разом, але спогади про солодкі поцілунки з Ніком зрештою переважили доводи здорового глузду…

— Клас, мені подобається такий розвиток подій. Дуже хочу вже побачити тебе… Скоріше б настало завтра… Бо мені сподобалось тоді. Коли ми цілувались…

Він ніби прочитав мої думки, я відчула, як мені стає гаряче. Таки він ідеальний… М-м-м… Я не знала, що існують ідеальні хлопці, але вони є, і я витягнула цей щасливий лотерейний квиток! 

 — Мені теж дуже сподобалось, — сказала я враз охриплим голосом.  — Буду з нетерпінням чекати завтрашнього дня… 

***

Ми мали їхати на вечірку всі втрьох. Аліса як завжди вдяглася в чорне, але цього разу це була не готична сукня, а доволі звичайна. Я дуже здивувалась. І очі вона не так чорно намалювала. Губи взагалі були не чорні, а червоні. 

А ще вона начепила підбори. Правда, ходити в них вона не вміла і ледь не впала на сходах. Я пирхнула. Все одно я була найкрасивішою в своєму рожевому міні. 

Аня одягнула довгу сукню зеленого кольору, яка їй пасувала, і навіть розпустила свою косичку,  волосся у неї було густе і блискуче, тож вона стала виглядати майже красунею. Ще б окуляри на більш стильні змінила, треба буде їй підкинути ідею… 

Саша ж ніби був зачарований, так на неї витріщався. 

Я знову закотила очі. 

— Добре виглядаєш, — сказав він до Ані. — Дуже. Ой, ну тобто ви всі гарні. От. 

 — Ти теж гарно виглядаєш, — відповіла Аня і почервоніла. 

 — Вони такі прикольні, — прошепотіла мені на вухо Аліса. 

— Як двоє школярів, — засміялась я. — Добре, поїхали, Нік вже, певно, чекає на мене…

***

Коли ми приїхали до місця зустрічі, Нік дійсно чекав на мене біля входу в універ. Він був таким красивим… В чорному смокінгу, дуже дорого і шикарно вдягнений. Він взагалі ніби втік з обкладинки з журналу. 

— Ну, ось і він, — прошепотіла я Ані і Алісі. — І спробуйте сказати, що це не найсексуальніший хлопець на світі. 

 — Ну, непогано, — кивнула Аліса. — Ви підходите одне одному…

 — А де ж твій рокер? — поцікавилась Аня в Аліси. 

— Не знаю, — вона трохи схвильовано озирнулась. — Але обіцяв прийти… 

І раптом на її обличчі засяяла усмішка. 

Я поглянула туди, куди дивилась Аліса, і дуже здивувалась, коли побачила підкачаного брюнета. Він до речі не був одягнений як рокер, як я очікувала. На ньому були темні джинси і біла футболка. 

Хлопці з обох боків рушили до нас. 

Цей вечір не передбачав нічого поганого… До того, що відбулось далі, ми були зовсім не готові…