24. Аліса. Таємна угода

Чомусь, коли ми сварились з Ангеліною, я згадала про хлопця з арбалетом. Але Аня якось все перевернула зі своєю дивною пропозицією запросити того Ніка.

— Хм, я то можу і запросити, але певно Алісі буде некомфортно, — сказала Ангеліна. — Тільки біля неї ніколи немає хлопців! 

— Я сьогодні взагалі-то теж з деким познайомилась, — буркнула я. — І він реально крутий. От тільки я не збираюсь влаштовувати оглядини, він не якась конячка, щоб йому в рота зазирати. 

 — Цікаво, а хто ж він? Теж такий гот, як ти? — хмикнула Ангеліна. 

— Що ти маєш проти рокерів? Я взагалі-то фанатію більше від металу, ніж готики. 

 — Отже, він музикант? — не відставала Ангеліна. — Грає в рок-гурті? Як його звуть, може, я його знаю?

— Ні, навряд знаєш, — буркнула я. Власне, я і сама не дуже знала того загадкового мисливця, якого чомусь і описала, як свого хлопця. Чорт, я навіть імені його не знала… 

 — То запроси його теж, влаштуємо вечірку, — сказала Аня. — Звичайно, якщо він нормальний, тобто, я хотіла сказати, якщо не буде поводитися некультурно…

— Хто вам сказав, що тут можна проводити вечірки? — втрутився Саша. 

 — Вибач, я не подумала, що ти можеш бути проти, — Аня почервоніла. 

— Це магічне місце, це надто небезпечно. І ввечері виходять темні сили. Гості можуть потрапити під перехресний вогонь між нами і темними силами. Це нам не підходить. 

— А ми можемо піти на вечірку в універ? Маємо ж ми хоч інколи розважатись. Ти казав, що якщо ми будемо всі разом, то ми з усім впораємось, ні? — запитала Ангеліна. — Наступної пʼятниці буде вечірка. Туди можемо і прийти зі своїми хлопцями!

 — Так, ми можемо піти всі разом, — кивнув він.  — Якщо будемо триматися гурту, вам нічого не загрожуватиме. 

— Тобто, ти підеш з нами, як нянька? — Ангеліна трохи насупилась.

 — Ви підете зі своїми хлопцями, а я — з Сашею. Ну, щоб виглядало природньо, — сказала Аня і почервоніла.  — Звичайно. якщо ти, Сашо, хочеш…

— Я не проти, — він кивнув. — Ну, бо маю за вами наглядати. 

 — Таки як нянька, — пирхнула Ангеліна. 

— Але це правильно, я маю наглядати, загалом, добре, підемо на ту вечірку, але до того ви маєте тренуватись… Все, піду, — сказав поспішно. — У мене є справи, ось… 

***

До вечірки лишалось пару днів. І я не знала, що робити.. Може, прикинутись, що я захворіла? 

Ми посилено тренувались ці дні, а вночі в четвер, в день перед вечіркою, ніяк не могла заснути. 

Тоді подумала, що можна було б знову прогулятись на те кладовище. Коли вибралась з будинку, Вуглик одразу полетів за мною.

Дійшла доволі швидко. Ноги понесли мене на місце, де я зустрілась з тим мисливцем.

Але авжеж, коли я зайшла до склепу, його там не було. 

Я деякий час посиділа там, а коли сонце почало сходити, мала вже повертатись. І в момент, коли якраз відкрила двері назовні, побачила його.

Він здивовано витріщився на мене:

 — Це знову ти? 

— А що, мені не можна сюди ходити? — буркнула я. Точно, він мене бісив. Як я могла навіть на мить уявити, що саме з ним йду на ту вечірку?

 — Я ж тобі казав минулого разу, що тут небезпечно, — насупився він. 

— Сам же ти сюди все одно ходиш, — я задерла голову. — І взагалі… Я якраз тебе шукала.

Ні, ну як я могла це ляпнути?... Певно, він мене якось загіпнотизував, точно… Ці його очі… Блін. 

 — Цікаво, і чому ж ти мене шукала? — в його очах я побачила інтерес. 

— Я йду сьогодні на вечірку. І сказала своїм подружкам, що в мене є хлопець. За те, що я тебе не видала з твоїм арбалетом, сходи на вечірку зі мною. 

 — То ти збираєшся мене шантажувати? — хмикнув він. — Це може бути небезпечно…

— Тобі що, важко? Чи ти просто асоціальний? Боїшся натовпу? — я насмішкувато глянула на нього.  

 — Нічого я не боюся, — він похитав головою. — Просто всі ці вечірки такі тупі…

— Ти виконаєш моє прохання, а я колись потім виконаю твоє, як тобі таке? — я простягнула йому долоню. — Це буде договір. Навіть клятва! 

 — Ну що ж, ловлю тебе на слові, — він узяв мою долоню в свою і потиснув. — Як тебе хоч звуть, відчайдушна? 

— Аліса, а тебе? 

— Даниїл, — відповів він. — То коли і куди я маю прийти?....

Продовження - завтра о 22.00!

Додавайте книгу в бібліотеку і ставте їй сердечко. щоб не загубити і дізнатися, що буде далі. Буду дуже вдячна за підтримку на конкурсі! 

Якщо ви ще не зареєстровані на Букнеті, це легко зробити через Фейсбук, Гугл або ж електронну пошту, і тоді ви зможете у будь-який час читати багато цікавих книг!