2. Аліса. Перший бій

Я, авжеж, хотіла позбавитись цього надокучливого птаха, але не хотіла, щоб його підсмажили цими розрядами. Тіло рухалось саме. 

Вуглик полетів до фігури, яка лежала на підлозі, а я побігла за ним. 

Руда дівка в окулярах і білявка на підборах також чомусь кинулись за мною. 

— Куди ви?! Тут небезпечно! — гукнула блондинка, яка була останньою.

— Вуглик, бляха, куди ти полетів?! — я дивилась тільки на ворона, він сів на плече жінки, яка лежала на підлозі, і почав каркати на фігуру, яка наближалась до відьми.

Та лежала на землі, вся в крові. 

— Горпино, віддай мені силу, інакше… — фігура в чорному балдахоні навела руку на білявку з рудою, і ті раптом різко відірвались від землі. Вона ніби тримала їх невидимою рукою на висоті декількох метрів. 

Дівчата пручались і кричали. Мій ворон тим часом так і завис в польоті між фігурою в балахоні і відьмою на підлозі. І продовжував каркати. 

 — Чому на цю, третю, не діє моя сила? — сердито гаркнула фігура в чорному, вона і на мене махала рукою, але це дійсно не спрацювало, як із дівчатами. 

 — Підійди до мене, — відьма дивилась мені в очі, морщачись від болю.  — Візьми за руку…

Я підійшла до неї.

— Ми зараз викличемо лікаря… — я трохи розгубилась і взяла її за руку. 

 — Ні, не роби цього! — заволала жінка в балахоні. 

Але відьма,  продовжуючи дивитись прямо мені в очі, прошепотіла:

— Я передаю вам трьом мою силу, кожна матиме свою частку, і ви повинні віднині триматися разом, бо тільки ви троє зможете перемогти зло, коли прийде час… Торкнись тих двох, щойно вивільниш їх… 

Я відчула, як по моїх пальцях ніби пробіг електричний струм і скрикнула. Але відьма вже лежала непорушно, її очі дивилися у стелю і з кожною миттю все тьмянішали. 

Фігура в балахоні кинулась до мертвої відьми, але коли торкнулась її, заволала:

— Вона встигла! Але я заберу своє!

Фігура зиркнула на мене і кинулась тепер вже в мій бік. Я виставила руки вперед і з них раптом вирвались блискавки, чи щось типу того. Розряд пройшовся відьмою і вона скорчилась від болю.

Від цього дівчата, які були підвішені в повітрі, почали падати, я побачила це ще до того, як це сталось, ніби промотала вперед. 

— Ні! — вигукнула я, направивши до них руки.

 Дівчата, коли падали, ніби пригальмували перед самою землею і тільки потім впали. 

Мене ніби розпирала енергія. Раптом я побачила, що по шкірі ніби пішли тріщини… Бляха, це точно недобре… Я не могла втримати цю силу всередині.

Я кинулась до дівчат і торкнулась обох, побачивши, як від моїх рук до них йде якесь світло. 

І мені одразу стало набагато легше.

— Що в біса відбувається? — сердито запитала білявка.

Руда лише здивовано озиралася, виглядала якоюсь загальмованою. 

— Вона йде! — вигукнула я, вказавши на відьму. Хотіла знову поставити щит, але він не спрацював. — Бляха! Щит у когось з вас! 

Тепер я спробувала вдарити магічку розрядом і це, на щастя, вийшло. 

Магічка впала на землю і вилаялась. 

— Треба викликати поліцію! — руда стала діставати телефон.  

— В когось із вас сила щита, ви мене чуєте взагалі? Бляха, не треба було вам нічого віддавати! 

 — Якого ще щита? Що треба робити? — розгублено запитала білявка. Магічка тим часом встала з землі.

— Я вас вбʼю! — пригрозила вона.

— Виставте руки вперед і спробуйте зробити щит! Я, бляха, теж тільки раз це робила! — сказала я роздратовано. 

Вони обоє слухняно підняли руки і виставили долонями перед собою. 

 — Ну, що тепер? — невдоволено буркнула білявка. — Де той щит? 

Цієї миті в нас полетіли блискавки, як під час змагання відьми з її суперницею. Я спробувала теж спрямувати руки вперед, і розряди знову зʼявились з моїх рук. Значить, тільки ця сила мені залишилась. 

Я відчула щит перед собою, значить у когось із них вийшло.

Щит відрекошетив блискавки нападниці, але й пропустив мої розряди до неї. Вона заволала від болю:

— Вам кінець!

Цієї миті я почула за своєю спиною чиїсь кроки. Раптом це якась підмога для нашої супротивниці? Я різко озирнулась і побачила молодого хлопця, трохи старшого від нас, він вражено дивився на тіло відьми, що лежало на підлозі. 

Потім його обличчя раптом перемінилося від гніву, він підняв руки і спрямував на жінку в балахоні такий сильний розряд магічної енергії, що та прямо розсипалась на друзки. Я з переляку присіла, бо подумала, що зараз те саме буде з нами…