Розділ 15 - В гостях у темної

Темна відьма

Коли через кілька годин так нічого і не вийшло, я вирішила, що з мене досить, і відкрила портал у своє лігво. Але перед тим як покинути притулок мага, я активувала найменш витратне за енергією, але одне з найбільш руйнівних заклинань, негасимий вогонь. Вистачило б і іскри, щоб від житла мага не залишилося нічого, але я була так зла на всіх за те, що сталося, що витратила більше сили, ніж було необхідно.

Це теж не додало мені гарного настрою, тому вийшовши з порталу, я попрямувала до бранців. Один з них дуже мені допоміг, виманивши свого дружка, коханого Іженії, і тепер я зможу дістатися до останньої з нащадків моїх ворогів. О, як довго я чекала цього шансу! До Іженії, як і до її матері, було дуже непросто дістатися. Але з однією я розправилася, і з іншою теж скоро розправлюся, водночас накопичивши так необхідні мені сили. І тоді я точно зможу здійснити те, до чого йду стільки років - воскресити свого коханого.

Я не відразу дізналася, що це взагалі можливо, але одного разу я знайшла книжку по некромантії, найкривавішу її частину, з жертвоприношеннями, забиранням і передачею сили, з поверненням до життя тих, хто давно покинув цей світ. Але для воскресіння мого коханого потрібна величезна кількість магічних сил, а на момент прочитання цієї книги я ними ще не володіла.

Після цього я стала будь-якими засобами накопичувати магічну енергію. Спочатку я просто викрадала потрібних мені істот, після чого вони тими чи іншими способами віддавали мені накопичену енергію. Потім я зрозуміла, що поодинокі жертви приносять занадто мало енергії, і я почала стравлювати різних істот одна з одною. І нарешті з моєї волі починали боротьбу цілі клани. У результаті я накопичила майже всю необхідну для ритуалу енергію. Залишилася остання жертва, і це буде Іженія, донька найкращої подруги тієї, хто привласнив усю увагу мого коханого собі. Тільки цього разу в нашому рівнянні її не буде, буду тільки я і мій коханий.

І ось, я майже дісталася до своїх бранців, коли мені на думку спало, на кого все ж таки був схожий маг, що носив ілюзію. Він був неймовірно схожий на мого загиблого коханого. Не знаю, як інші люди, а я в подібні збіги не дуже-то вірю.

Я могла б повірити, що хтось намагається мене обдурити або вплинути на мене, якби маг був схожий на мого загиблого коханого від початку. Але оскільки ілюзія злетіла тільки під натиском моїх чар, що наближалися, в останню мить перед стрибком у портал, то думаю, що маг від самого початку виглядав як мій коханий.

Але для чого потрібно було носити ілюзію? Від кого і навіщо він ховав свою справжню зовнішність? Якщо на хвилинку припустити, що цей маг і є мій коханий, то єдиний варіант, чому він ховав свою зовнішність за ілюзією, це те, що він ховався від мене! Причому не мене, темної відьми, а від мене, закоханої в нього дівчини-відьмочки, яка так прагнула розділити його з вагітною дружиною! І якщо припустити, що він справді живий, то жива і його дружина, і дитина, а може бути, і діти! ТОБТО МЕНЕ ОБДУРИЛИ?!!!!

Я, як дурепа, всі ці роки збирала й накопичувала енергію для ритуалу воскресіння, а він, виходить, увесь цей час був ЖИВИЙ?!!!! Ні, просто так, без підтвердження своїх здогадок, я не буду діяти. Спочатку мені потрібно перевірити, чи справді він живий, чи це просто чергова божевільна ідея, яку мені підсунула моя уява.

Я нарешті дійшла до своїх бранців, після чого розвернулася і пішла у зворотному напрямку. За мною моя сила тягла того самого товстопузого синка старости, який виманив приятеля Іженії. Звісно, раніше він мав вигляд справжнього красеня. Але зараз, без амулета чарівності, який я колись йому дала, він був простим товстопузим слимаком, якого абсолютно не шкода пустити на розхід. Цей індивід мені більше не знадобиться, на відміну від коханого Іженії, якого я хотіла використати як приманку.

Тому я без жодних докорів сумління скористаюся синком старости для ритуалу пошуку душі. Звичайно, мені доведеться принести його в жертву, але так я точно дізнаюся, чи є душа мого коханого в цьому світі, чи ні. Якщо він дійсно помер, то його душа хоч і ненадовго, але оселиться в тілі моєї жертви, якщо ж ні, то тіло сина старости так і залишиться лежати холодним трупом на моєму столі.

Я почала простенький ритуал, і через півгодини знала відповідь на своє запитання. Як я і підозрювала, мій коханий не загинув, а живий і здоровий. І тепер я навіть знаю, як його виманити. Як мені пощастило, що приятель Іженії потрапив до мене в руки. Я збиралася з його допомогою дістатися до неї, щоб нарешті розправитися з усіма своїми ворогами, і навіть їхніми нащадками.

Але тепер завдяки цьому я схоплю Іженію, і вже її використаю як приманку для Евеліни, або як вона там зараз себе називає. Вона точно не захоче дозволити, щоб дочка її найкращої подруги загинула від моїх рук. А потім, коли я її схоплю, Ернест точно не залишиться осторонь, він прийде до мене. Але Евеліну це не врятує, зрештою, ми, темні відьми, не залишаємо своїх ворогів живими.

Пригадавши події в замку артефактора, я усвідомила, що мій коханий також носить тепер інше ім'я. Офрен чи Фредерік? Так, здається, назвав їх артефактор?

Я знову занурилася у спогади про подорож замком мага. Тоді я майже не звертала уваги на своїх супутників. Але тепер, згадуючи їхні розмови, я зрозуміла, що мага у віці вони називали Фредерік або батько. Батько?! Значить ця стерва все ж народила йому дітей!!! І вони маги, як і їхній батько!

Так, усе ще перепроживаючи нашу подорож, я усвідомила дещо. Один із молодих магів своєю магією чимось нагадав мені того мага, який шукав приятеля Іженії. Але я ж поставила на нього свою мітку, коли вдарила силою у відповідь на пошукові чари?! Куди вона поділася?! Та й ту відьму, кураторку крихітки Іженії я теж позначила.