Розділ 10 - Розповідь відьми

Ейден

Після розповіді Лаверни ніхто не поспішав говорити, ретельно обмірковуючи почуту історію. Нарешті у тиші пролунав голос Клементини:

- Не знаю, чи пов'язані наші теперішні неприємності з матір'ю Іженії, чи вона просто жертва обставин, але на мою підопічну почала полювання темна відьма. І я, як її куратор, не можу залишатися осторонь. Тим більше вона вагітна.

Так все ж таки я мав рацію?! Це все витівки темної відьми?!

Звичайно, в цій іпостасі я нічого сказати не міг, та й поки не хотів, вважаючи за краще спочатку дізнатися всі подробиці, а вже потім висловлювати свою думку.

Поки це все проносилося в моїй голові, один з учасників сімейної наради висловився:

- Що? Вона зустріла свого судженого? І як я це прогледіла? - вигукнула Лаверна.

Клементина почала детально пояснювати для всіх, хто вперше чув про події:

- Там дуже заплутана історія, яку я хотіла б розслідувати. Він начебто її суджений, якщо вона вагітна від нього. Але водночас він посперечався зі своїми приятелями, що спокусить її. Я, звісно, покарала і самого Пролена, і його друзів, і все село, а Іженію забрала до себе додому.

При згадці Пролена мені захотілося негайно вистежити мерзотника, який змусив страждати мою сестру. Я відчував, що покарання, накладене Клементиною, недостатньо. Тільки чисте серце Іженії і швидкість дій її куратора не дозволили обернутися моїй сестрі до темряви.

При думці про те, що Іженія через Пролена могла стати темною відьмою, я здригнувся. Ще коли виникла перша темна відьма, її світлі колеги спробували повернути її на правильний шлях, але їхня доля жахнула весь світ. Відтоді тільки одиниці не полишали спроб вирвати темних відьом з кайданів зла, не розуміючи, що вони і є його самим втіленням. Усі інші давно зрозуміли їхню суть, нещадно винищуючи, коли виникала така відьма.

Світла відьма, відчувши такі руйнівні емоції, як сильний біль, образа, гнів, назавжди звертається до зла, виплескуючи свої емоції на все навколо. Звісно, це супроводжується руйнівною магією, знищуючи все на своєму шляху.

Ті, хто колись щось значив у житті колишньої світлої відьми, для темної відьми, що виникла на її місці, абсолютно нічого не значить. У кращому разі вона не помітить такого індивіда, у гіршому на нього чекає доля гірша за смерть. Темні не просто не цінують життя оточуючих, заради своїх цілей, а це зазвичай помста або жага влади, вони йдуть по трупах.

Останній раз, коли стикалися з темною відьмою, був більше ста років тому. Але про нього все одно знають всі. Тоді з нею ледве-ледве впоралися, і то було безліч жертв.

Я в жодному разі не міг дозволити, щоб Іженія стала темною. І річ не тільки в шкоді для оточуючих. Вона єдина, хто залишився з моєї родини. Заради цього я зроблю навіть неможливе.

Поки думки проносилися в моїй голові зі швидкістю світла, Клементина продовжувала свою розповідь:

- Але через три тижні виявилося, що Іженія вагітна. Звичайно ж я вирушила поговорити з Проленом, але не знайшла ні його, ні сина старости ніде поблизу від села. У пошуках мені допомагав Ейден. Ми знайшли предмети, за допомогою яких я хотіла здійснити ритуал пошуку, і якраз у цей час до мене завітали Офрен з Лероєм.

При цьому обидва маги кивнули на підтвердження слів моєї відьми. Клементина передала слово одному з братів:

- Я зголосився допомогти з пошуком, але коли активував заклинання, ледь не загинув, зіткнувшись із якоюсь ворожою силою. Вона не тільки перешкоджала нашому перенесенню до об'єкта пошуку, а й надавала відповідну реакцію, обертаючи силу, вкладену в пошукові чари, проти носія цих чар. Коли мене привели до тями, Клементина скликала Верховну Раду Відьом.

Моя відьма знову взяла слово:

- Наша реакція на пошуки була приблизно такою ж.

Батьки Клементини, як і я, уважно вслухалися в кожне її слово. Я вперше чув цю частину історії, і з кожною миттю в мені дедалі більше зростало відчуття тривоги. Не за себе, а за Клементину з Іженією. Якщо вони зіткнулися з темною відьмою, то вона точно не відступить. Вона буде переслідувати їх до кінця життя, і добре якщо свого. А якщо в результаті вони розлучаться з цим самим життям через якісь сумнівні інтереси темної?! Що мені тоді робити?! Я не можу дозволити цьому статися! Я обов'язково захищу свою пару і сестру!

Ці думки крутилися в мене в голові, а Клементина розповідала про події цього дня:

- Верховна відьма Адаманта після невдалого ритуалу пошуку сказала, що відчула силу, з якою ми зіткнулися, вона належала темній відьмі. Адаманта порекомендувала не дозволяти Іженії відправитися на пошуки Пролена до того, як вона народить. Після того, як усі відьми пішли, я вирушила до кабінету, збираючись обміркувати, що і як мені сказати Іженії щодо її вагітності, оскільки вона про це ще не знає.

Адаманта?! Це та відьма, що вічно чіплялася до батька?! Навіть коли була жива моя мати?! Я пам'ятаю її. Вона мені ніколи не подобалась. Від неї віяло смертю і чимось таким невизначеним, але вельми неприємним. І як Клементина може їй вірити?! Я б узагалі не довіряв словам такої особи!

Ніхто не помічав моїх реакцій, продовжуючи вслухатися в розповідь моєї відьми:

- Звісно, Офрен з Лероєм чекали мене в кабінеті, бажаючи вгамувати свою допитливість. Я все їм розповіла, після чого задумалася про майбутню розмову з Іженією. Мої роздуми перервала поява чорного конверта. Як я і думала, він був від темної відьми. Ознайомившись із його вмістом, я передала його братам. Я розуміла, що темна відьма якимось чином стежить за нами, тому під час подальших дій не вимовила ні слова. Я вирушила за Іженією з Ейденом, попросивши братів жестами слідувати за мною. Коли всі зібралися в одному місці, я відкрила портал у цей замок. Прибувши сюди, я активувала найскладніший варіант захисту замку, щоб ніхто не зміг відстежити, що тут відбуватиметься. І ось, ми тут, і моїй підопічній необхідна допомога.