Розділ 7 - Поява фамільяра-перевертня

Ейден

Я давно усвідомив, що моє повернення в людську форму, як і перетворення в первісну звірину форму, відбудеться дуже і дуже нескоро. І тут вся справа не в моїх стараннях і навіть намірах, а в характері моєї підопічної. На самому початку, коли мені довелося стати її фамільяром, я не просто її ненавидів, я мріяв позбутися її якомога швидше. Тоді я уявляв її втіленням зла, коли насправді вона була просто наївною безпорадною дитиною. Тільки через деякий час моє ставлення до неї змінилося, і я перестав гарчати на неї.

Від самого початку причина ненависті до Іженії та її матері була одна: її мати одружила на собі мого батька, і він забув про мою матір, начебто її й не існувало. До якогось моменту я був абсолютно впевнений, що вона його приворожила, відьма все-таки. Але після народження Іженії в мене все ж виникли певні сумніви, я, як і всі перевертні, знав, що відьма може народити дитину тільки від свого судженого. Але я на той час був підлітком, який не хотів забувати про свою матір і приймати будь-яку жінку за свою мачуху. Тож Філомена викликала в мене певне бажання - вчепитися їй у горло та розірвати на шматки. Мене зупиняли тільки погляди батька і його ментальний наказ не чіпати його жінку. Я хотів чинити опір, але все ж влада ватажка сильніша, ніж будь-які інші зв'язки.

Тому всі наступні роки я тихо ненавидів Філомену, а згодом і її доньку Іженію. Я не міг відкрито висловити ні своє ставлення, ні наміри, бо була пряма заборона батька як ватажка зграї, тож я міг тільки подумки кричати на неї.

Моє до них ставлення погіршилося ще й примусовим обертанням мене у фамільяри малолітньої відьми. Я, син ватажка зграї, повинен стати фамільяром і захисником Іженії?! Навіть звичайний перевертень ніколи не погодиться на таке приниження, а я як майбутній ватажок зграї точно на таке не очікував і не збирався брати в цьому участі. Це я й висловив батькові, який майже наказував мені піти охороняти мою нібито сестру. Я її сестрою вважати відмовлявся, навіть через п'ять років від моменту її народження, для мене вона лише стороння людина, як і її мати, яка обманом затесалася в мою сім'ю. Батько, почувши від мене все це, розлютився, і сказав, що якщо я відмовляюся шанувати сімейні зв'язки, і не хочу добровільно доглядати за своєю сестрою, то мене змусять це зробити, і мені це дуже не сподобається. Я теж розлютився, і сказав, що якщо він обирає свою другу сім'ю, то я відмовляюся вважати його своїм батьком і йду зі зграї.

Після чого я просто вибіг з його кабінету і вирушив збирати свої речі. Я не жартував, я справді збирався піти зі зграї. Якщо батько не цінує мене як свого сина, а зосередився винятково на своїх поточних стосунках із Філоменою та їхньою спільною донькою, то я справді тут зайвий. І нехай краще я вирушу в інші краї, ніж дивитися, як об мене витирають ноги заради бажань однієї відьми.

Але я не встиг все зібрати, як відчув дивну сонливість. Я почав позіхати, мої рухи сповільнилися, і хоча я все ще злився, але поступово моя свідомість почала кудись утікати, і врешті-решт я проти волі заснув.

У той момент я ще не знав, що наді мною проведуть один неприємний ритуал, внаслідок якого я не зможу обертатися ні в тварину, ні в людину, я буду лише фамільяром і охоронцем однієї малолітньої відьми.

Тільки після того, як я прокинувся, побачивши себе на своєму ж ліжку в незвичному вигляді і з неможливістю здійснити будь-який оборот, я усвідомив, що сталося. Я одразу ж вирушив у робочий кабінет батька. Він був не один, а як не складно здогадатися, там була і Філомена. Вона сиділа в кріслі і читала якусь книгу. Але після того, як я зайшов до кабінету, вона відклала її до себе на коліна, і подивилася на мене сумним поглядом. Мені було начхати, хто як на мене дивиться, я хотів тільки повернути собі свою зовнішність, про що й заявив батькові. Він відірвався від якихось паперів і подивився на мене важким поглядом. Помовчавши хвилину, він усе ж відповів:

- Ейден, ти не зможеш повернути собі свій вигляд доти, доки Іженія не знайде свого судженого, і не вийде за нього заміж. До цього часу ти наглядатимеш за нею, і охоронятимеш, якщо знадобиться. Таке твоє покарання за нехтування сімейними узами.

Я негайно висловив все, що я думаю про їхню затію:

- І як же я буду її захищати в цьому вигляді?! Ви перетворили мене на кота-фамільяра, і тепер вимагаєте виконання неможливих для мене дій! Дуже смішно.

На це батько відповів:

- У разі небезпеки ти зможеш приймати свій звіриний вигляд. Але не думай, що зможеш надовго залишитися у цій формі. Щойно небезпечні обставини зникнуть, ти повернешся до котячої форми.

Після цього він повернувся до перегляду своїх паперів, у такий спосіб натякаючи, що йому більше нічого мені сказати. Мені одразу ж захотілося покинути його кабінет, як і цей будинок, що став для мене тепер таким негостинним. Тому я попрямував до виходу. Але проходячи повз Філомену, я почув її тихий шепіт, звернений до мене:

- Ти зможеш прийняти людську подобу, якщо зустрінеш свою суджену. Але якщо це станеться до того, як Іженія зустріне свого судженого, ти не зможеш довго перебувати в людській подобі, ти будеш раз по раз повертатися до образу фамільяра. Але при цьому ти зможеш приймати свою звірину подобу, якщо це знадобиться твоїй судженій, або вона тебе про це попросить. Але повноцінно свою подобу ти зможеш повернути тільки після весілля Іженії.

Кивнувши їй, що зрозумів, я попрямував до виходу. Усі наступні дні я що тільки не робив, щоб виплеснути всю свою злість на ситуацію, у якій опинився. Але нічого не допомагало, тільки-но я бачив Філомену або Іженію, якій на той момент і п'яти не було, я одразу відчував, що все найгірше лізе з мене назовні. Так, я їх ненавидів, і нічого не міг, та й не хотів із цим нічого робити.