Розділ 5 - Несподівані гості

Клементина

Не встигла я підійти до столу, як пролунав стукіт у двері. Повернувшись у той бік, я боковим зором побачила на столі якийсь камінь, але розглядати його часу не було, оскільки пролунав повторний стукіт. Це могла бути тільки Іженія, перевертень вискочив у вікно буквально щойно, а часу, щоб дістатися до зворотного боку дверей у нього не було. І якщо вона стукає так наполегливо, то трапилося щось несподіване і термінове. Тож я поспішила до дверей.

На порозі справді була вона, і відьмочка виглядала досить схвильовано, що на неї зовсім не схоже. Відтоді, як Іженія з перевертнем оселилися в мене, вона була замкненою і скупою на емоції, мабуть, не бажаючи будь-кому показувати, що в неї на душі. Зараз же вона була не просто схвильована, а й налякана.

Вирішивши з'ясувати, що могло привести її в такий стан, я запитала:

- Що сталося, Іженія?

Вона з переляком подивилася на мене і відповіла:

- До Вас прийшли двоє якихось чоловіків, маги. Вам краще зараз же тікати звідси подалі.

Сказавши це, вона зайшла в мою кімнату, зачиняючи за собою двері.

- З чого ти взяла, що мені необхідно терміново бігти? - майже не тривожачись запитала я, уже здогадуючись, чий це жарт.

Іженія, зі зростаючою нервозністю вимовила:

- Ну, вони, щойно прийшли, одразу проголосили, що прийшли Вас заарештувати. Я запитала за яким правом? Вони у відповідь сказали, що за правом верховних магістрів. Тож Вам необхідно негайно втекти, поки не пізно.

- Пізно, - з нотками задоволення від вдалого жарту пролунав знайомий голос з-за плеча Іженії, і в повітрі почав проступати силует рідного брата.

Ну хто б сумнівався, що за цим стоїть саме Лерой, хто ще може так жартувати. А де ж Офрен? Другий мій братик напевно десь поблизу, адже теж любить пожартувати.

Так ось чого злякалася Іженія, вона остерігалася не за себе, а за мене.

Не роздумуючи ні секунди, я вдарила Лероя по потилиці. Іженія тільки почала оговтуватися після того випадку з Проленом, а він зі своїми жартами ледь не довів бідну дівчину до неадекватного стану. Не обмежившись цим, я висловила йому все, що думаю про нього і його жарти:

- Лерой, ти просто дебіл! Як можна так жартувати?! Нехай би над однією мною, але навіщо залучати сторонніх?!

Лерой, потираючи після мого удару потилицю, спробував звести все до жарту:

- Клем, ну що я такого зробив? Це був лише невеличкий жарт.

Але я не збиралася більше потурати його з братом розвагам. Я розлютилася ще більше, уявляючи, як цей жарт позначився на психіці Іженії. Тож не дивні й мої наступні слова:

- Усього лише жарт?! Ти до смерті перелякав мою помічницю! Цим ти перейшов межі мого терпіння. Отже, нарікай на себе. Як ти пам'ятаєш, характер у мами вельми важкий.

Лерой, який до цього майже не сприймав мої слова всерйоз, після моєї погрози трохи знітився. Він прекрасно знав, що мама буде на моєму боці в цьому питанні, і стане йому невесело. Тому він із розкаянням сказав:

- Пробач, не видавай мене, будь ласка, мамі. А я буду тиждень виконувати всі твої прохання.

Але я не збиралася відступатися від своїх слів, усе ще зла на братів за жарт над Іженією. Ніхто більше не посміє знущатися з моєї підопічної, навіть мої брати. З цією рішучістю я й відповіла:

- Ой, який ти швидкий! Як лякати мою помічницю, ти тут як тут! А як відповідати за проступки, так хочеш ухилитися?! І де ж Офрен?! Ви ж удвох це все придумали?! Ось і отримувати по заслугах теж повинні разом!

Лерой із прохальним виразом обличчя майже благав:

- Ну, Клем, ну востаннє.

Я не повелася на його слова і вигляд, знаючи точно, що вони з Офреном, якщо дати їм можливість, знову щось витворять.

- Ти так щоразу кажеш, - сказала я, наступаючи на нього.

Лерой, відступаючи, зізнався:

- Ну, мені просто сподобалась твоя помічниця. Ось і вирішив трохи побешкетувати, щоб підняти дівчині настрій. А то вона мені якоюсь сумною здалася.

Що, справді сподобалась? Вдивившись в очі брата, я справді помітила там непідробний інтерес до своєї помічниці.

Подумавши, що невеликий струс Іженії все ж на користь, я вирішила зглянутися над братами:

- Ви коли-небудь з Офреном дограєтесь, що хтось вам усе-таки навішає. А що стосується Іженії, то будьте люб'язні не чіплятися до моєї помічниці, я нарешті знайшла ідеальну на цю роль людину, і не потерплю, якщо через ваші жарти вона піде.

- Гаразд, тільки не гнівайся, сестричко, тобі не личить образ злісної фурії, - сказав Офрен, скидаючи пелену непомітності, і з'являючись поруч із братом.

Я, схопивши братів за плечі, направила їх до виходу з кімнати, скомандувавши:

- Ідіть у мій кабінет. Дорогу ви знаєте. А я поки переговорю з Іженією.

Щойно вони вийшли з кімнати, я зачинила за ними двері. Мені треба було заспокоїти Іженію, щоб вона справді не втекла з мого дому. Добре, що я ще за появи Лероя направила в бік Іженії частинку своєї сили з наказом заспокоїти підопічну. Я не хотіла, щоб у неї знову стався сильний емоційний сплеск. Він міг негативно позначитися на вагітності. Ну і розмову ніхто не відміняв, тому я спокійним тоном пояснила їй те, що сталося, і сказала, щоб вона не зважала на безглузді витівки моїх братів, все одно вони тут з'являються тільки раз на кілька місяців. Вона мене зрозуміла, і, здається, знову занурившись у свої думки, вирушила назад у лабораторію, де варила якесь зілля.