Розділ 4 - Пошуки

Клементина

Нарешті настали вихідні, і я вирішила сходити порталом у те село, де проживала Іженія, і де з нею так погано обійшлись. Потрібно ж усе з'ясувати про Пролена, і як він може бути судженим моєї підопічної. До того, як увійти в портал, я накинула на себе пелену непомітності, тепер мене навіть дуже уважна людина не побачить.

Вийшла я біля будинку Іженії. Не знаючи, де може бути людина, яка мене цікавила, я вирішила шукати його за відгомоном моєї сили. Він має зберегтися, доки з Пролена не злетить моє покарання. Наскільки ж я була здивована, коли не відчула жодного відгомону сили. Тут є два варіанти: або покарання якимось чином злетіло з нього, або було знято, або він перебуває за межами чутливості моєї сили, тобто за межами села.

Не бажаючи витрачати часу даремно, я відкрила портал додому. Опинившись знову у своїй кімнаті, я покликала перевертня. Він з’явився через дві хвилини, і знову був у вигляді кота. Але мені потрібно було, щоб він прийняв іншу іпостась. Адже як у людській подобі, так і у вигляді кота, нюх та інші відчуття в нього були обмежені. А мені обов'язково потрібно було знайти Пролена сьогодні. Тож, не гаючи даремно часу, я попросила:

- Прийми, будь ласка, іншу іпостась. Мені потрібно, щоб ти знайшов Пролена за запахом. Я не змогла знайти його за відгомоном своєї сили. Ти знаєш, що це може означати.

Він без зволікання прийняв вигляд ягуара, чим здивував мене. Я вперше бачу його у звіриній іпостасі, вигляд кота не береться до уваги. Чомусь я вважала, що він обертається у вовка, але ніяк не на величезного плямистого кота. Адже ягуар по суті просто великий кіт, але з досить сильними інстинктами хижака.

Кілька хвилин я заворожено розглядала його, потім, схаменувшись, я відкрила портал. Накинувши і на перевертня пелену непомітності, я пропустила його вперед, і сама пройшла у портал.

Опинившись на тому ж місці, що й минулого разу, я озирнулась, шукаючи поглядом ягуара, але він був уже далеко, біля невеликого старого будиночка. Він обнюхував усе навкруги. Я за кілька хвилин швидким кроком дійшла до перевертня, поглянувши на нього з запитанням. Він начебто зрозумів моє запитання, і, похитавши головою, попрямував до кромки лісу. Я пішла за ним.

Ми все далі відходили від села, минула вже не одна година, але я все ще не відчувала відгуку своєї сили. Нарешті перевертень зупинився посеред величезної галявини. Він виглядав так, ніби втратив слід. Але як таке може бути? Як могла звичайна людина випаруватися просто посеред галявини? Чи він якимось невідомим чином навчився літати? Я не знала, що й думати. Кілька секунд ягуар посидів на одному місці, ніби в роздумах, і почав змінювати вигляд. Тепер він став людиною, і знову він був оголений. Від нього донеслося:

- Його запах майже вивітрився, з його прогулянки сюди минуло вже кілька днів. Ще день, і ми б не знайшли це місце, блукаючи по окрузі в пошуках Пролена. Його слід обривається. Але він був тут не один, а з кимось зі своїх приятелів, але з ким не знаю. І куди вони поділися, я поняття не маю. Доведеться тобі проводити ритуал пошуку по речі. Треба повернутись в село, ти візьмеш щось із речей Пролена, а я пошукаю, кому належав другий запах, і також візьму щось із його речей.

Так ми й зробили. Я втретє за цей день відкрила портал у те саме місце, що й раніше. Вийшовши, ми розділились, я вирушила до будинку Пролена, вже знаючи, де він розташований. А перевертень, який знову повернувся до вигляду ягуара, швидкими стрибками промчав селом, принюхуючись до всього навколишнього.

Я зайшла в будинок і озирнулася в пошуках саме тих речей, які допоможуть розшукати їхнього господаря. Тут дуже важливо, щоб господар не просто контактував із річчю, а був до неї прив'язаний, дорожив нею. З мого досвіду, предметів, що підходять під опис, не так багато. І більшість з них люди носять при собі. Як правило, це речі, які дісталися людині від значущих для неї людей або внаслідок якоїсь важливої для неї події.

Я розглядала небагате оздоблення будинку людини, яка заподіяла біль моїй підопічній, і ніяк не могла налаштуватись на пошук потрібної речі. Адже щоб щось знайти, відьмі потрібно відчути людину. Іншим якось простіше: перевертні чують річ за запахом, він у неї особливий, людина часто торкається дорогої їй речі. Маги запускають заклинання, що дозволяють знайти потрібну річ за посиленим залишковим відбитком аури на ній. Ундини знаходять необхідне через вібрації музики. І тільки ми, відьми, налаштовуємося на людину, її образ думок, почуттів, і шукаємо таким чином дорогу для людини річ.

Але цього разу я просто не могла налаштуватися на Пролена. Я думала про те, як він обійшовся з моєю підопічною, і що він її можливий суджений, і була збентежена, не знаючи, навіть не уявляючи образ думок цієї людини. Так без жодного успіху, намагаючись сконцентруватися, я пробула на самоті хвилин п’ять, доки до будинку не увірвався ягуар із чимось дрібним, що виблискувало між його зубів. Він подивився на мене, і, зрозумівши все з одного погляду, взявся обнюхувати вміст будинка.

Я зачаровано стежила за діями цього небезпечного хижака. Якби він був звичайним звіром, при зустрічі з ним мені було б непереливки. Але оскільки він перевертень, мені він не страшний, хіба що як чоловік. І так, як чоловік він дійсно викликав у мене занепокоєння, мене з першої зустрічі почало до нього тягнути. А для відьми це не порожній звук, якщо нас до когось тягне, ми можемо піти на все, що завгодно, щоб бути з тим, хто привернув нашу увагу. Я, звісно, чинила опір цьому, не бажаючи до когось прив'язуватися, мене цілком влаштовувало моє життя вільної жінки. Я не бажала бути від когось залежною, адже прив'язуючи до себе чоловіка, відьма також стає залежною від нього. Тож треба швиденько розібратись з усіма проблемами і знайти собі коханця на кілька ночей. Таким швидким нічого не значущим зв'язком можна обірвати потяг, що зародився.