Частина 36. Бал

Закінчивши приготування, я вийшла з кімнати і попрямувала до бальної зали, де вже грала музика і були чутні голоси та сміх. Увійшовши у відчинені переді мною двері бального залу я озирнулася, а дворецький оголосив:

— Кіра Ланель, відроджена Первородною! - сказав чоловік і голоси в залі стихли.

Чоловіки присіли на одне коліно, жінки розкланялися в реверансі, на що я кивнула і підійшла до короля з королевою.

— Ніяк не звикну .. - тихо сказала я королеві.

— Такі в нас звичаї. - як завжди повторила вона мені і м'яко усміхнулася. - Прекрасно виглядаєш.

— Дякую, Іоло, ти теж. - усміхнулася я у відповідь. – Ваш син ще не прийшов?

— Ні, але має скоро бути. - королева роздратовано знизала плечима. - Він повідомив, що затримується через якусь проблему на шляху до палацу.

Відразу після її слів двері в зал відчинилися і увійшов високий біловолосий чоловік із глибокими синіми очима.

— Принц Ілар, син Ісидора, спадкоємець владик океанів повернувся додому! - оголосив дворецький і почувся радісний гомін.

Усі присутні, крім короля з королевою та мене, схилилися перед чоловіком. Тим часом я продовжувала його розглядати. Він змінив своє спорядження на гарний темно синій костюм, який переливався срібним блиском на світлі. Усміхаючись чоловік оглянув зал і помітивши мене затримав погляд. Його очі блиснули синім вогнем і він попрямував у наш бік.

— Ілар, як ми раді, що ти нарешті повернувся! - королева ніжно обійняла чоловіка, а король вітально потис йому руку. - Ми з нетерпінням чекаємо на твою розповідь!

— Звісно, ​​я все розповім. - посміхаючись, відповів Ілар, після чого знову глянув на мене з вогнем в очах. - Познайомите мене із вашою гостею? Я її раніше не бачив.

— Ілар, наша гостя – Первородна Кіра Ланель. - суворо сказав король Ісидор, після чого посміхнувся до мене.

— Перепрошую, міледі! Я не знав! - принц одразу опустився на коліно, на що я швидко зупинила його.

— Не варто кланятися. - швидко сказала я.

— Час починати бал! - сказав король і взявши дружину під руку вийшов у центр зали. Заграла музика і вони закружляли в танці.

— Нам усім потрібно буде танцювати? - прошепотіла я Ілару.

— Це ж бал. - посміхнувся він у відповідь. - Але зараз перший танець, його веде король із королевою. Я буду радий, якщо ви подаруєте мені танець після них.

— Із задоволенням. І якщо вже на те пішло - давай на ти. - я посміхнулась.

— Добре. Навіщо ти скинула мене в канал? - тихо спитав чоловік, дивлячись на танцюючих батьків.

— А нема чого до мене чіплятися. Я взагалі то через тебе на тренування з Великим учителем запізнилася! - обурилася я.

— Гаразд, гаразд, охолонь. – засміявся Ілар. - У тебе дуже гарні очі коли ти злишся.

Я хотіла щось сказати у відповідь, але від здивування замерла.

— Дякую. - все ж таки буркнула я, відкинувши назад пасмо волосся з обличчя. - І досить спопеляти мене поглядом.

— Не можу. - чоловік засміявся. Танець королів закінчився і Ілар простягнув мені руку. - Готова?

— Я кивнула і, взявши простягнуту долоню, ми попрямували до центру бальної зали.

Ілар вів танець, і це було чудово. Навколо нас кружляли лорди та леді, але я їх не помічала. У мене був план на цей вечір, цей танець, який я збиралася втілити.

— Вогню не боїшся? - прошепотіла я своєму супутнику.

— Тільки вогню у твоїх очах. – усміхнувся він. – Що ти задумала?

— Продовжуй танцювати, дивлячись мені прямо в очі. - підморгнула я, посміхнувшись.

Ми закружляли в центрі залу і я, зосередившись, почала виставу. Повільно вогонь запалився на моїх ногах і піднімався вище, підпалюючи сукню. Сукня стала чорною з сяючим подолом, а ми з Іларом продовжували кружляти в танці, не зводячи один з одного погляди. Танцюючі пари розступилися, злякавшись вогню, а зараз заворожено спостерігали за нами. Зі сторони ми виглядали як океан та полум'я, пов'язані танцем. Вогонь піднімався вище і вже спалахнуло моє волосся, але Ілар заворожено дивився в мої очі. Сукня набула темно-синього кольору, переливаючись на світлі як і костюм принца, коли вогонь згас. Музика затихла і ми зупинилися, а Ілар притискав мене до себе і дивився просто у вічі.

«Дозволиш тебе поцілувати?» - почула я в голові голос принца.

«Можеш спробувати і отримаєш у зуби» - відповіла я.

«Домовилися» - коротко відповів він і поцілував мене.

Поцілунок був довгим і, заплющивши очі, я потонула в ньому. Відсторонившись, ми почули оплески і, ввічливо вклонившись гостям, повернулися до столиків.

— Отримаєш у мене. - злегка гаркнула я Ілару.

— Неодмінно. - відповів чоловік, трохи посміхнувшись.

За нами спостерігали всі в залі, деякі нишком, а деякі прямо витріщалися і обговорювали. Я чула всі їхні голоси, підколки, шепіт та невдоволення панянок із шляхетних сімей.

— Довго нам потрібно тут перебувати? - роздратовано запитала я у Ілара, відвернувшись до столика.

— А що, вже хочеш якнайшвидше вирушити до моїх покоїв? - усміхнувся принц. Я люто блиснула на нього очима. - Ще близько години.

— Хочу втекти звідси. - тихо сказала я, прикривши очі. - І я віддаю перевагу своїм покоям.

Чоловік дзвінко засміявся, а тим часом почалася музика та гідри у залі закружляли в наступному танці.

— Не часто буваєш на балах? - спитав принц через якийсь час.

— Частіше, ніж хотілося б. - похмуро відповіла я. - Взагалі бали на поверхні рідкість. Ісидор казав, що ти якраз повернувся з рейду. Розкажеш?

— Тут забагато вух. – Ілар суворо оглянув зал. - Наодинці розповім.

— А мститись за канал не будеш? - я хитро посміхнулася.

— Подивимося. - він знизав плечима і привітався з гостями, що підійшли до нас.