Частина 27. Втеча

• Кіро, чому ти думаєш стародавньою валірійською? – несподівано запитав мене Аякс на тренуванні.
• Просто практикую, щоби не забути. - відмахнулась я і знову поставила блок ментальному наказу вчителя.
• Кіро, ти ж розумієш, що зараз наші свідомості пов'язані? - вкрадливо спитав відьмак. - Я знаю, що ти брешеш. Кажи давай.
• Читала одну книгу валірійською перед сном. - чесно відповіла я.
• І про що книга? - запитав вчитель.
• Про перевертнів. - коротко відповіла я і поставила блок на свою свідомість. - Аякс,  ну пусти мене спати. А то я прямо тут зараз ляжу. - заблагала я.
• Гаразд, біжи. - махнув рукою відьмак, і я вибігла з кімнати.

"Елар, ти в курсі яку книгу на стародавньому валірійському читає наше ходяче непорозуміння?" - відправив ментальне повідомлення Аякс, коли Кіра пішла.

"Вперше чую. Яку ж? - Елар відповів швидко.

"Не знаю. Потрібно з'ясувати. Вона щось задумує, а нам це, як завжди, вийде боком.” - відповів Аякс і вийшов із кабінету.

Всю ніч у бібліотеці нишпорив Аякс, тож треба було діяти швидко. Зібравши всі необхідні речі і стягнувши у сплячого Сайрус дозу адреналіну я вибралася із замку і під покровом ночі попрямувала до лісу. Тихо пробираючись поміж дерев я раптом відчула різкий біль і впала на землю.

• Далеко зібралася? - запитав Елар, тримаючи меч наперевіс.
• Прогулятись перед сном вирішила. - процідила я, оглядаючи глибокий поріз на плечі.
• Ага, як же. - відьмак підійшов до мене і одним рухом закинув на плече. - Я ж казав, що нікуди тебе не відпущу.

Повернувшись у замок, мене закинули в кам'яну кімнату, де ми з Еларом тренувалися. Усередині нас уже чекав Аякс і як тільки я потрапила всередину – двері зачинилися. Мене грубо кинули на підлогу, і я, морщачись від болю в пораненому плечі, що загоювалося, сіла на підлозі.

• Хто дав тобі ключ від бібліотеки? – суворо запитав Елар.
• А хіба бібліотека закривається? - награно здивовано запитала я.
• Кірррра.. - чоловік був злий. – Хто дав тобі ключ від закритої секції?
• Вкрала. - знизала плечима я.
• І що ти хотіла там знайти? – продовжив допит чоловік.
• Любовні романи, що зігрівають тебе перед сном. - глумливо відповіла я, за що відразу отримала сильний ляпас і відлетіла вбік.
• Кіра, ВІДПОВІДАЙ ЧЕСНО! - Сказав Аякс і я відчула наказ на ментальному рівні, на який відразу виставила блок.
• Я тут у в'язниці, чи що? - обурилася я, знову сідаючи на підлозі.
• Ні, не у в'язниці. – серйозно відповів Елар. - Але поки ти не закінчиш навчання, тебе ніхто не відпустить звідси. Розповідай, куди ти збиралася? - гаркнув відьмак.
• У перші селища стародавніх видів. – тихо пробурмотіла я.
• Вони зруйновані та знищені багато століть тому. - хмикнув Елар. - Могла б і спитати.
• Звідки ти знаєш? Перевіряв особисто?! - розлютилася я. - А стежками Первородних ти в селища йшов?!
• Звідки ти дізналася про стежки Первородних? – тихо спитав Аякс.
• У книзі прочитала... - буркнула я.
• Кіра, це безглуздо і тупо! - гаркнув на мене Елар. - Так, із завтрашнього дня у бібліотеці стоятиме охорона. На заняття до Ламар ти більше не ходиш. О п'ятій ранку я чекаю на тебе тут. Після тренування ти звідси одразу йдеш до Аякса о п'ятій вечора, а від нього о другій ночі спати. Ти зрозуміла? - швидко сказав відьмак і, побачивши, що я не відповідаю, схопив мене за горло і притиснув до стіни. - ТИ ЗРОЗУМІЛА?! - гаркнув відьмак.
• Зрозуміла. - здавлено прохрипіла я і впала на підлогу як тільки він відпустив моє горло.
• Добре. Охорона проводить тебе до кімнати. Чекаю на тебе тут… за дві години. - Чоловік глянув на годинник і вийшов з кімнати.