Частина 23. Сон

Я довго думала, чи варто приходити до нього. Стоячи перед дверима верховного Відьмака я ніяк не могла наважитися постукати, водночас боячись і лаючи себе за боягузтво. З одного боку я не звикла показувати свою слабкість будь-кому. З іншого - Елар був не будь-хто, він був моїм чоловіком.. А може й зараз є, не знаю, чи має це термін давності.

— Чого шкребешся? Заходь! - почулося за дверима.

Чорт, Відьмачий слух. Зважившись, я прочинила двері.

— Можна? - несміливо запитала я.

— Та входь уже, все одно спати не даєш! - пробурчав Елар, сидячи за столом.

— Так ти й не спав. - я насмішкувато підняла брову. - Серветки та лубрикант встиг сховати? Історію браузера почистив?

— Кіро, нариваєшся? - Елар підняв очі від ноутбука і хижо посміхнувся. - Чи прийшла побісити мене?

— І так, і ні. - я посміхнулася, але потім трохи посумнішала. - Взагалі то ні. Чи можна я тут, у тебе побуду?

Елар здивовано підняв брови і повисла тиша.

— Тобі твоєї кімнати та окремого тренувального боксу мало? - засміявся чоловік. - Вирішила ще мою кімнату окупувати? Може тобі ще ключ від кабінету дати?

— Так, і справді, дарма я це .. - насупившись я швидко вийшла з кімнати.

— Та стривай! Кіро! - чоловік підвівся з-за столу, але коли він вийшов з кімнати в коридор - мене там уже не було. - Чорт, та що їй знову в голову спало?

Всю ніч я провела у тренувальному боксі. Вранці, коли Ламар прийшов на наше тренування, він нічого не сказав. Ламар, Аякс та Сайрус знали, що я не можу спати. Я не спала вже близько двох тижнів і мене це сильно вимотувало. Не так виснаження організму, як розуму. Вдень були тренування по колу, одне за одним, знову і знову. А щойно я заплющувала очі від втоми – приходив вогонь. І нема з ким поговорити, поділитися, попросити допомоги. Аякс на тренуванні ментального контролю вирішив допомогти мені і надав ментальний наказ заснути. Даремно він не обірвав зв'язку з моєю свідомістю. Я подолала наказ за хвилину, але ця хвилина тривала для нас вічність. Нікому не захотіла б відчути цей біль, коли ти гориш, а твоє тіло відновлюється так швидко, що ти не встигаєш померти, і ти відчуваєш цей біль, поки не прогорить весь вогонь і не згасне. Я сподівалася, що мені стане спокійніше поруч з Еларом, але той тільки посміявся з мого прохання.

Відкинувши ці думки, я привіталася з Ламаром і наше тренування почалося. Точніше для Ламара воно почалося, а для мене пішла сьома година в цьому тренувальному боксі.

На черговому "зборі старійшин", як його називали відьмаки, або "п'янка", як його називала Кіра, обурюючись, що її не запрошують, Аякс раптом заговорив про дівчину.

— Не подобається мені, як вона себе зводить. – сказав Аякс. - Я не можу зазирнути в її свідомість, воно закрите пеленою.

— З нею завжди одні проблеми. - пробурчав Елар, осушивши чергову склянку.

— Аякс, чого ти бідкаєшся?! - засміявся Ламар. - Це не тобі приводити її до тями, коли та тренується всю ніч безперервно, після чого у нас ще з нею силове тренування.

— Я вже перевів наші заняття на медитації, але це не допомагає. – Аякс потер очі. - Я відчув тільки краплю її болю, не уявляю, що відчуває вона.

— Чекайте, ви це про що? – Елар насупився. - Кіра тренується ночами? Навіщо?

— Хто знає..  - посміхнувся Ламар. - Може їй це допомагає відволіктися.

— Від чого? – Елар засміявся. - Від тренувань? А коли вона спить?

— Так вона не спить. – сказав Аякс. - Вже два тижні як. Ти що, не помічав?

— Хм.. - чоловік замислився. - Стій, ти сказав, що відчув краплю її болю. Ти про що?

— Краще спитай у Кіри. - відповів за Аякса Ламар, помітивши як друга пересмикнуло.

Розмова перейшла на іншу тему і Відьмаки знову розвеселилися, швидко допивши ще кілька пляшок. Коли Аякс і Ламар розійшлися - Елар ще якийсь час сидів у кабінеті, не в змозі викинути з голови їхню розмову про Кіру. Сам не помітивши, він спустився в тренувальний зал і побачив дівчину в одному з боксів, яка вперто долає ворогів.

Минуло кілька днів, коли Кіра, сидячи в їдальні та неохоче жуючи бутерброд, почула в голові голос Елара.

"Кіра, зайди до мене в кімнату після тренування." – сказав Відьмак.

"Це ще навіщо?" – я посміхнулася. - "ПорнХаб заблокували?"

"Зайди тобі кажуть, і не сперечайся." - невдоволено сказав Елар, після чого додав. - "Будь ласка."

— Будь ласка… - сказала вже вголос Кіра. - Ніфіга собі.

Прийнявши душ, я швидким кроком увійшла до кімнати Елара.

— Гей, чого хотів? - відразу почавши з питання, що мене цікавить, я застрибнула з ногами на ліжко. - Слухай, у тебе матрац такий гарний. - я трохи пострибала на ліжку.

— Хм, Кіро, ну ти можеш переїхати жити до мене. - відьмак усміхнувся. - Все-таки я твій чоловік.

— Еларе, милий. - я глузливо схилила голову. - Не можу ж я позбавити місцевих сільських повій такого задоволення, як ти!

— Ой договоришся, Кіро… - він хижо посміхнувся, а я відповіла йому такою ж посмішкою. 

— Так чого треба? - я потягнулась і відкинулась на подушки, несподівано усвідомивши що скучила за запахом чоловіка, якому ця постіль належить. - В мене за пару годин тренування з Аяксом.

— Сьогодні тренування з Аяксом не буде. - серйозно відповів чоловік і я здивовано глянула на нього. Він зазвичай додавав мені тренувань коли я його бісила, але вперше він їх відміняв. Тим часом Елар продовжив. - Я… я просто хотів щоб ти побула трохи поруч, якщо ти не проти. 

— Це з чого б? - я насмішкувато посміхнулась.

— Для мене цей період року завжди не простий.. - він встав з за столу і почав знімати спорядження. 

— Воу, Елар, я стриптиз не замовляла! - я розсміялась, стараючись уникнути душевної розмови до якої вів чоловік і сподіваючись що він збіситься. 

Натомість Елар лише всміхнувся кутиками губ, знявши обвіси і залишившись в штанах і футболці.